19 Березня 2024

Історія футбольного клубу «Чорноморець»: досягнення, тренери та як чорно-сині живуть зараз?

Related

Жіночі кросівки – втілення елегантності та високих технологій

Зануртеся в захопливий світ стилю та комфорту, де кожен...

Які шорти adidas вам потрібні?

Спортивна форма – це неймовірно важлива частина тренувань, яка...

Тренди в макіяжі: найгарячіші тенденції сезону для стильного вигляду

Тенденції у сфері макіяжу змінюються не так швидко, щоб...

Як отримати права за кілька місяців?

Набридло їздити громадським транспортом і хочете пересісти за кермо...

Share

Напевно, кожен з вас цікавиться якимось видом спорту. Багато хлопчаків катають м’яч у дворі ще змалку. У когось виходить стати спортсменом на регіональному рівні, якщо пощастило більше, то всеукраїнським. А буває так, що ваш талант гідно оцінять і ви як Зінченко або Ярмоленко зможете засяяти на міжнародному рівні в чемпіонаті Англії.

Однак у багатьох навіть здібних дітей це заняття залишається лише на рівні мрії. Але все ж таки з самого дитинства у кожного з’являється улюблена команда. Для більшості одеситів такою стала «Чорноморець». Сьогодні ми хотіли б докладно вивчити історію чорно-синіх, розповісти вам, те чого ви не знали і про життя клубу в 2022-му році. Більше на iodessit.com.

Як виник?

Клуб був створений ще 1936-го року. Тоді «Чорноморець» носив назву «Динамо» (Одеса). З 1938 по 1941 команда грала в групі А, а після у вищій лізі. В 1951-м команда розпалася, однак 1953-го одеських футболістів знову зібрали, але вже в клуб «Металург».

Спортсмени виступали у класі Б та через три роки одесити продовжили виступ на регіональних змаганнях. Команді та гравцям довелося перевестись у добровільне спортивне товариство «Харчовик». Так колектив існував до 1957 року. Потім вони разом із «Металургом», «Хіміком» та «Будівельником» були сформовані в ДЗГ «Авангард».

Вже в 1958-му році клуб отримав свою нинішню назву — «Чорноморець». Саме тоді колектив розпочав виступ у чорно-синій формі, а також затвердив атрибутику та прапор. Перший матч під новою егідою відбувся з Івано-Франківським «Спартаком». Сезон для клубу видався досить успішним, «Чорноморцю» вдалося набрати за тридцять матчів двадцять вісім очок.

Колектив на той час був одним із найкращих у півзахисті. За ці позиції в команді «моряків» відповідали Володимир Кулагін та Володимир Щегольков. Останній пізніше перейшов до київського «Динамо», а також заграв за збірну. Тоді ж за «Чорноморець» виступав талановитий нападник Костянтин Фурс. На його рахунку вісімдесят два забиті м’ячі за двісті десять ігор.

Перші серйозні перемоги

Наприкінці п’ятдесятих командою завідував Анатолій Зубрицький. Тренер сподобався вболівальникам і його досі називають одним із найкращих наставників «Чорноморця». Під його керівництвом одесити здобули перемогу у міжнародних матчах над збірними Алжиру та Ефіопії.

1960-го клуб зайняв четверте місце в лізі Б. Тоді ж був моряки сенсаційно переграли міланський «Інтер» з рахунком 5:1. Наступного сезону «Чорноморець» здолав бразильський «Фламенго». Товариський матч закінчився — 4:1.

1964-го у «Чорноморця» видався гарний сезон і вони вийшли у вищий дивізіон радянського футболу.

Злети і падіння

У сезоні 1965-66-х років одесити боролися за кубок СРСР в 1/16 фіналу вони в гостях перемогли «Кузбас» із Кемерово з рахунком 2:1, у 1/8 моряки вдома приймали «Пахтакор» із Ташкента — 2:0. У чвертьфіналі «моряки» пройшли «Уралмаш» — 3:1. Але у Ленінграді чорно-сині програли московському «Торпедо» з рахунком 3:0. Однак це досягнення все ж таки стало найвищим на турнірі для «Чорноморця» за всю історію існування клубу.

Загалом через рік успіхи змінилися на невдачі. Чорно-сині не показували таких високих результатів і боролись за виживання у вищій лізі. Тренери змінювалися зі швидкістю світла.

Наприкінці сезону до клубу прийшов Микола Морозов, який був відомий тим, що минулого року вивів збірну СРСР до півфіналу чемпіонату світу в Англії. Морозов допоміг «Чорноморцю» не вилетіти з вищої ліги, обігравши ленінградський «Зеніт» з рахунком 2:1. Однак у клубі він не залишився, складається відчуття, що його поява тут була потрібна тільки для того, щоби чорно-сині не втратили місце в лізі.

Наступні кілька років «Чорноморець» тренував Микола Шапошніков із ним команда стала грати стабільніше та закінчувала сезон на восьмому місці два роки поспіль.

Кубок УЄФА

1973-го команду покинув Анатолій Шапель, який на той час став найкращим бомбардиром чемпіонату. Футболіст перейшов до київського «Динамо». Проте на зміну йому із вінницького «Локомотива» прийшов Володимир Дзюба..

У клубі залишився центральний захисник Віктор Зубков, який забив шість голів за сезон. Півзахисник Володимир Макаров взагалі досяг позначки в тринадцять голів і став найкращим бомбардиром «Чорноморця» того сезону. Що напрочуд багато для його позиції навіть за сучасними мірками футболу. Такі високомотивовані гравці допомогли чорно-синім здобути бронзу чемпіонату СРСР у вищій лізі.

Восени 75-го команда вперше спробувала свої сили на європейському турнірі. У 1/32 фіналу кубка УЄФА «Чорноморцю» було потрібно зіграти з римським «Лаціо». На матч в Одесі прийшло 50 тисяч глядачів, де чорно-сині здобули мінімальну перемогу з рахунком 1:0. Гол був забитий Анатолієм Дорошенком. Рідні трибуни допомогли. Однак у Римі все склалося не так яскраво. «Чорноморець» вже практично виходив у наступний етап турніру, але пропустив гол з пенальті від Джорджо Кіналья на останніх хвилинах матчу. Після в овертаймі одесити прогавили ще два голи і участь у єврокубках добігла кінця.

Наступного разу «Чорноморець» повернувся на турнір аж через десять років. Але вони зробили це красиво. Одесити вибили зі змагань бременський Вердер, який на той момент посідав друге місце у лізі ФРН. Перший матч закінчився 2:1, а другий 2:3. Зупинити «Чорноморець» зміг лише іспанський «Реал Мадрид», який тоді став переможцем кубка УЄФА. Але навіть не дивлячись на це Олександр Багапов відмітився чудовим голом з дальньої дистанції в Мадриді.

Наступної участі в Єврокубках довелося чекати не так довго. Восени дев’яностих «Чорноморець» знову нагадав про себе. В 1/32 кубка УЄФА одесити пройшли норвезький «Русенборг». Проте вже у 1/16 чорно-сині вилетіли від французького «Монако», яке на той час тренував уже зараз знаменитий Арсен Вегнер. В Одесі матч закінчився по нулям, але поєдинок у Монако приніс перемогу француському клубу. Завдяки голу Джорджа Веа.

Нова сторінка клубу в незалежній Україні: суперкубки та бронза чемпіонату

Перед розпадом СРСР «Чорноморець» у фіналі Кубка Федерації Футболу СРСР обіграв «Дніпро» з рахунком 2:0. Це стало першим трофеєм колективу за час існування команди. Також вони по праву вважаються останніми переможцями турніру.

1992-го в Україні запустився свій чемпіонат і розпочався розіграш Кубка України, де Чорноморець у фіналі обіграв «Металіст» з рахунком 1:0. Голом відзначився Ілля Цимбалар на 107-й хвилині матчу. Таким чином, «Чорноморець» став першим володарем Кубка України.

У сезоні 1993-94-х років чорно-сині повторили успіх. На цей раз у фіналі Кубка України вони обіграли «Таврію». В основний час переможця визначити не вийшло, тому все вирішувалось у післяматчевих пенальті – 5:3. Переможний гол забив воротар команди Олег Суслов.

Чемпіонат України теж підкорився чорно-синім. Два сезони поспіль вони вигравали бронзові медалі. Такий великий успіх був би неможливим без тренера Віктора Прокопенка.

Однак, коли на зміну йому прийшов Леонід Буряк, то «Чорноморець» продовжував показувати гідну гру. Протягом сезонів 1994/95 та 1995/96 чорно-сині посідали друге місце у чемпіонаті України. Тим самим зумівши обійти «Шахтар» та «Дніпро». Також продовжували активно грати у Суперкубку, де дійшли до півфіналу.

У ті роки команда регулярно брала участь у єврокубках, де найкращими бомбардирами стали Юрій Нікофоров та Володимир Мусолітін, кожен з яких мав по чотири забиті м’ячі.

Гравцями з найвищою результативністю в дев’яностих вважалися Олег Суслов, Юрій Сак, Юрій Букель, Дмитро Парфьонов, Віталій Колесніченко, Андрій Телесненко, Ігор Жабченко, Тимерлан Гусейнов. Останній до того ж у сезонах 1993—1994 та 1995—1996 став найкращим бомбардиром ліги. Також Тімерлан став першим футболістом незалежної України, який подолав позначку сто забитих голів, а за «Чорноморець» — 87.

Наступні злети та падіння

Наприкінці дев’яностих в клубі почалися серйозні проблеми з фінансуванням і багато досвідчених гравців залишили команду. Серед них: Чистов, Букель, Галстян, Корпонай, Мокан, Сак, Собкович, Каряка, Спіцин, Сухомлінів, Гусейнов та Гапон. А сам колектив вилетів із вищої ліги.

Після цього команда почала активно набирати до свого складу молодь із місцевих та українських клубів. У Першій лізі справи йшли у «Чорноморця» не найкращим чином, але після того, як замість Анатолія Азаренкова головним тренером був призначений Олександр Скрипник, все пішло вгору. Він зміг повернути команду до вищої ліги у 2002-му році.

Після цього на сцені з’являється Семен Альтман. Протягом кількох років він старанно тренував «Чорноморець» і у сезоні 2005/2006 чорно-сині заробили свою третю бронзу у чемпіонаті України. Особливо виділялися тоді в команді нападник Олександр Косирін та воротар Віталій Руденко. «Чорноморець» знову почав представляти Україну на єврокубках, але, на жаль, великого успіху не було, оскільки чорно-сині кілька років поспіль поступалися у кваліфікаціях на турнір.

Never give up: прихід Романа Григорчука та Ліга Європи

У сезоні 2010/11 команда вилітає з Прем’єр-ліги. Здавалося б, клуб уже не врятувати. Але тут у середині сезону до колективу приходить Роман Григорчук, який повертає чорно-синіх до Прем’єр ліги. За кілька років він згуртував команду, яка готова боротися за перемоги не лише на українському рівні, а й на міжнародному.

У сезоні 2012/13 «Чорноморець» займав довгий час п’яте місце у чемпіонаті України, що дозволяло йому брати участь у Лізі Європи. Однак в кінці сезону вони спустились на шосте, але все ж таки вийшли на єврокубки. Завдяки перемозі у півфіналі Кубка України над «Дніпром» з рахунком 2:1, вони пройшли у фінал, де пізніше поступилися «Шахтарю». У Суперкубку України вони також програють «Шахтарю». Однак вихід у фінал оформив їм путівку до Ліги Європи.

На європейському турнірі одеський клуб виступив більш ніж гідно. «Чорноморець» дійшов до 1/16 Ліги Європи, де зумів обіграти «Црвену Зірку», хорватський «Динамо Зегреб» та нідерландський «ПСВ». Поразка одесити зазнали гри проти неодноразового чемпіона Франції – «Олімпіка». Вирішальним став гол забитий наприкінці матчу у Ліоні.

«Криза, війна та повернення Григорчука»: як живе клуб зараз?

Через події 2014-го року в команді та країні настала криза. Хоч команда намагалася пройти кваліфікацію на Лігу Європи, але нічого не вийшло. Хорватський «Спліт» виявився сильнішим. Після цього команду покинув майже весь тренерський штаб. До колективу прийшов Олександр Бабич, який колись був капітаном «Чорноморця».

Повторити колишній успіх не було можливості, гравці йшли, а фінансування не надходило. Команда неодноразово вилітала до Першої ліги, проте потім поверталася.

Так у сезоні 2020-2021 «Чорноморець» виграв срібні медалі чемпіонату України у Першій лізі та повернувся до Прем’єр-ліги. На початку цього року до клубу повернувся Роман Григорчук і на прес-конференції, де він виступив у складі нового тренера, він не виключив можливості виходу «Чорноморця» до Ліги Європи. Після цього клуб вирушив на збори до Туреччини. Але через кілька місяців почалася війна і чемпіонат України так і не був дограний.

Все ж таки клуб продовжує існувати. Днями з’явилися новини, що «Чорноморець» підписав досвідченого українського захисника Євгена Селіна. Також керівництво клубу повідомляє, що невдовзі вони оголосять ім’я легіонера, який допомже чорно-синім. Це означає лише одне, що ми ще неодноразово почуємо про успіхи всіма нами улюбленого одеського клубу.

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.