Одеса завжди була культурним містом, яке багате і щедре на талановитих і унікальних людей.
Південна Пальміра “вивела у світ” багатьох знаменитих акторів і актрис, співаків і співачок, музикантів, художників і скульпторів. Але багато діячів культури, які одного разу побували в Одесі, вирішували, якщо не назавжди пов’язати свою долю з нашим чудовим містом, то хоча б час від часу приїжджати сюди, щоб надихатися на створення нових шедеврів. Адже той, хто побував в Одесі одного разу, закохується в неї назавжди. Далі на iodessit.
Героїня нашої статті теж не є корінною одеситкою, але колись, приїхавши до Одеси вперше, вона навіть не підозрювала, що залишиться тут назавжди і увійде в культурну історію нашого міста як видатна оперна співачка, педагог і талановитий керівник однієї з кафедр Одеської консерваторії.
З чого все починалося
Галина Анатоліївна Поліванова народилася 1 квітня 1929 року в Червоному Селі Ленінградської області.
У 1940-их роках Галина Анатоліївна приїхала в Одесу для вступу до Одеської державної консерваторії. Майбутня студентка була повністю поглинена музикою і мистецтвом, тому з першого разу вона з легкістю вступила до заповітного навчального закладу.
Майбутня оперна легенда вчилася в класі Інни Райченко, де особливо виділялася на тлі інших студентів, завдяки своєму величезному таланту, працьовитості та зацікавленості музичним мистецтвом.
Уже в 1953-му році Галина Анатоліївна закінчила Одеську державну консерваторію за фахом оперний, концертний співак, викладач.
Результати великого таланту і початок творчого шляху
Обдарованість юної зірки, її старанність, навчання в Одеській консерваторії і можливість переймати знання та вміння у кращих представників одеської школи вже незабаром після закінчення консерваторії стали приносити перші творчі “плоди”.
Так, в 1957 році на Шостому всесвітньому фестивалі молоді і студентів, що проходив в Москві, Галина Поліванова отримала премію журі.
Дебютом в творчому житті Галини Поліванової стала партія Чіо-Чіо-сан в опері Джакомо Пуччіні «Мадам Батерфляй».
Важливо відзначити, що творча скарбниця Галини Анатоліївни дуже різноманітна і багата.
Адже репертуар Галини Поліванової налічує приблизно сорок партій. Галині Анатоліївні пощастило гастролювати і виступати на оперних сценах Києва, Москви, Мінська, Воронежа, Риги, Кишинева, Казані, Санкт-Петербурга.
Крім цього, Галина Анатоліївна багаторазово гастролювала і Європою. Так, вона гастролювала Албанією, Афганістаном, Індією, Болгарією, Польщею, Німеччиною,Іспанією, Норвегією, Швейцарією, Францією, Фінляндією.
У процесі творчого шляху Галини Поліванової важливу роль зіграли такі диригенти, як Євген Федорович Свєтланов, Володимир Іванович Федосєєв, Ярослав Антонович Вощак, Ігор Васильович Лацанич, під чуйним керівництвом яких їй пощастило працювати.
З 1966-го року Галина Анатоліївна деякий час працювала в Чечено-інгушської філармонії.
Діяльність в одеській консерваторії
В Одеську консерваторію Галину Анатоліївну запросила Ольга Миколаївна Благовидова, українська радянська оперна співачка, педагог, Народна артистка УРСР.
Саме Ольга Миколаївна побачила в Галині Анатоліївні музиканта, який здатний зберігати і розвивати традиції одеської школи вокалу. Таким чином, Галина Поліванова знову повернулася до Одеської консерваторії, але вже не в якості студентки, а в ролі керівника кафедри сольного співу Одеської національної музичної академії, яку вона очолювала з 1976-того року і до кінця своїх днів.
Видатні учні
Галина Анатоліївна Поліванова “вивела у світ” і “дала творче життя” багатьом знаменитим артистам і діячам культури. Так, серед «зіркових» учнів Галини Анатоліївни є народні артисти України: примадонна Тетяна Анісімова, що володіє чудовим лірико-драматичним сопрано і Людмила Довгань, яка має високе звання професора; заслужені артисти України, Росії, Молдови, Білорусі: солісти Одеського театру опери і балету Тетяна Спаська, Лариса Зуєнко, Наталя Шевченко, соліст Одеського театру Музичної комедії баритон Станіслав Ковалевський, Лідія Сізенева, драматичне сопрано Валентина Калестру, Валерій Калиниченко, Людмила Яніцька, Людмила Плотнікова, Тамара Глаголєва, а також багато лауреатів міжнародних та всеукраїнського конкурсів вокалістів.
Раптовий кінець
У минулому, 2020-тому році, Галина Анатоліївна захворіла на вірус Covid-19, який ось уже другий рік ніяк не відійде від усього світу і не перестане забирати від нас кращих, шанованих і улюблених нами особистостей.
Незважаючи на те, що всю госпіталізацію і перебування в лікарні Галина Анатоліївна стійко витримала, після повернення додому з лікарні їй стало гірше.
І ось, 6 грудня 2020-го року серце великої артистки перестало битися…
Вона була на диво стійкою людиною, з величезним життєвим потенціалом і неймовірним об’ємом життєвої енергії.
В її житті було чимало труднощів і складних моментів, які не тільки не “зламали” її, а, здається, навпаки зміцнили її велике бажання жити, творити і любити людей.
Вона була настільки впевнена в собі і в тому, що все обов’язково буде добре, що продовжувала особисто спілкуватися і займатися з учнями. І це під час буяння такого небезпечного для неї вірусу, адже Галина Анатоліївна входила в число осіб, для яких зараження злощасним вірусом особливо небезпечно.
Здавалося, ця жінка може витримати багато. Адже навіть травма у вигляді
тріщини кістки на нозі з одночасним пошкодженням шийного хребця не стали для неї перепоною на шляху до улюбленої справи.
Вона просто тимчасово “перенесла” свій кабінет до себе додому, де вона і приймала своїх учнів, сидячи в кріслі, з ортопедичним «коміром» на шиї. А коли з моменту отримання травми не минуло й півроку, але тріщини почали заростати, Галина Анатоліївна “з головою” пішла в роботу на кафедрі і з величезним успіхом дала цикл звітних концертів своїх учнів.
Колеги згадують, що бувало, заходили в кабінет Галини Анатоліївни, здавалося, тільки на хвилинку, а виходили звідти практично через годину, настільки вона була цікавим співрозмовником, доброзичливою людиною і просто хорошим другом …
На прощання з Галиною Анатоліївною Поливанової, яке проходило в Преображенському кафедральному соборі Одеси, прийшли не тільки колеги легендарної співачки, а й звичайні одесити, які шанували талант і велике серце цієї дивовижної жінки.
Минулий рік, здавалося, “виконував” якийсь страшний план, і забирав від нас таких видатних і унікальних особистостей, які були справжніми майстрами своєї справи і просто чудовими людьми.
Нам залишається лише дбайливо зберігати спогади про них і передавати їх нащадкам, щоб їм було на кого рівнятися і з кого брати в приклад.