За словами “Біляївки” багато жителів Одеси та її області згадують станцію, яка забезпечує водою десятки тисяч людей.
Біляївка – не лише символ, пов’язаний із водою. Це невелике місто міцне своїми спортивними традиціями і, як наслідок, спортсменами, яких цінують не лише у Біляївці, а й за її межами. Більше на iodessit.com.
Два тренери: вчитель та учень
Наприкінці ігрової кар’єри у Біляївці з’явився зовсім молодий тренер Олексій Попичко. Йому було лише 30 років, хоча виглядав він молодшим. Це був Олексій Попічко, один із найсильніших гравців “Чорноморця” з обласного центру. Крім того, він вважався одним із найнадійніших захисників тодішньої Української РСР.
Так склалося, що кар’єра Олексія Федоровича закінчилася дуже рано через отримані травми. Інший би зневірився, опустив би руки. Але це було не в характері Попичка. Працюючи тренером у Біляївці, він навчався в Одеському педіні, закінчив його та захистив кандидатську дисертацію.
Під керівництвом молодого, але талановитого тренера команда Біляївського району досягла великих результатів у першості області.
Минули роки. Олексій Федорович Попичко очолив кафедру фізичного виховання в Одеському університеті імені Мечникова. Але після нього залишилася гарна зміна, представником якої став Іван Жекю.
У 2002 році у Біляївці було створено футбольну команду, названу на честь самого міста. У 2006 році керівництво ФК вирішило заявити команду до аматорського чемпіонату України. А на посаду тренера було вирішено запросити Івана Жекю, якого колись премудростям футболу навчав Анатолій Попічко. Під проводом Олексія Федоровича Іван став чемпіоном області.
Іван Жекю був відомим в області футбольним воротарем, хоча на момент запрошення був уже “на пенсії”. Найголовніше ж, він був уродженцем Біляївки! У першому ж турнірі команда ФК “Біляївка” посіла почесне 6-е місце у турнірі серед 24 команд. 2007 року тренер залишає команду.
На початку 2008 року І. Жекю знову на чолі тренерського штабу “Біляївки”. У 2008 році беляївці стали чемпіонами Одещини, вирвавши перемогу в останньому турі, відірвавшись від команди Єреміївки та тарутинців, які розділили “срібло” та “бронзу”, на мінімальні два очки.
Мабуть, у Біляївці футбол – вид спорту номер один. Її спортивна школа – майже ровесниця незалежності України. Вона була створена 30 років тому. Дитячі команди стали двічі чемпіонами нашої країни серед сільських колективів.
Кирило Ковальчук – гравець збірної країни
Цей футболіст народився у Біляївці, тренувався у місцевій ДЮСШ під керівництвом батька. У 2002 році разом зі старшим братом він поїхав до Львова. Там він грав за молодіжний склад Карпат. Доросла кар’єра Кирила розпочалася у сусідній Молдові, де він грав за “Зімбру”. Його виступи були настільки впевненими, що його навіть запрошували багато разів до збірної цієї країни. Але він щоразу відмовлявся.
Ну, а в збірній йому пограти все ж таки вдалося. Тільки це була команда його Батьківщини – України. Будучи вже гравцем одеського Чорноморця, Кирило провів кілька матчів за національну збірну України.
Тут, в Одесі, цей спортсмен провів найкращі роки своєї кар’єри. Якось даючи інтерв’ю, Кирило зауважив, що в Одесі, як і у Біляївці, пройшло його дитинство. “Я вибрав саме це місто, тому що я його справді люблю. Я хотів би розвивати його та робити тільки краще”.
