Кухня Одеси – це унікальна частка її культури та чудове доповнення до загального колориту міста.
Багато туристів відвідують наше місто саме для того, щоб пізнати його з гастрономічного боку. Адже Одеса – це пікантні овочеві страви, найсмачніша бринза та дуже багато різноманітної риби. Напевно, кожен чув про нашу тюльку. Більше на iodessit.com.
Найголовніші компоненти одеської кухні – це раки, бички, та сама тюлька, помідори сорту “Мікадо”, баклажани. І все це дуже смачно.
Різноманітність та рівень ресторанів тут радують і місцевих мешканців, і гостей.
А куди ж ходили за кулінарними вишукуваннями наші прадіди та діди? Деякі з цих закладів відкриті й зараз, інші залишилися лише у спогадах.
Ресторани Одеси з багатою історією
У той час, як і зараз, у місті працювало безліч кафе та ресторанів. Але деякі з них вважаються дійсно легендарними і заслуговують на нашу окрему увагу.
Рибний ресторан на приморському бульварі розташовувався неподалік Потьомкінських сходів. Прогулюючись там, можна побачити руїни цього колись шикарного місця. Заклад знаходився неподалік парку атракціонів, що приваблювало сім’ї з дітьми. Сюди приходили за смачною рибою та морепродуктами. Але на жаль, у 1964 кафе закрилося, а будівля була визнана аварійною.
Ресторан «Аркадія» був збудований у 1905 році. Будівля стала однією з перших капітальних споруд у районі Аркадії та вже точно найбільш фешенебельною. Увійшовши до ресторану, люди потрапляли в оселю розкоші: численні дзеркала, паркетні підлоги, ліпнина, а головне – вишукана кухня. Чи варто уточнювати, що заклад швидко став популярним місцем серед одеської еліти ХХ століття.
Ресторан зіграв немалу роль у розвитку курортної зони Аркадії.
У 1990 році з новою назвою “Південна Пальміра” воно набуло другої хвилі популярності. Кафе приймає гостей у наші дні. Але концепція кардинально змінилася – тепер це міський буфет із вельми бюджетним середнім чеком.
Легендарний “Гамбрінус” знають усі – і затяті любителі пива, і ті, хто абсолютно байдужий до цього напою. Це найстаріший пивний бар Одеси, вперше відкритий 1868 року. У середині сорокових заклад припинив діяльність, але у 1957, на радість шанувальників, знову відчинив свої двері.
У барі панувала особлива атмосфера. Замість столів та стільців стояли пивні бочки, підлога була встелена соломою, грала жива музика. Зараз “Гамбрінус” не сильно змінився і все також приваблює гостей своєю самобутністю.
Кондитерські та кав’ярні
У другій половині XX століття люди бажали вишуканості та святковості. Ці відчуття їм могли дати кондитерські з найсмачнішими десертами. Багато з таких закладів могли похвалитися цілою низкою новаторських ідей.
Кондитерська фабрика братів Крохмальникових була відкрита в Одесі ще 1820 року і стала першою на півдні України. У XX столітті після перезапуску фабрика продовжила з новою силою радувати та дивувати споживача. Пряники, печиво, бісквіти, шоколад, вафлі – продукція була різноманітна.
Любили одесити також “Кондитерську Лібмана”, яка відповідала французьким стандартам. Та й обстановка всередині нагадувала паризькі кафе.
“Привоз” – ринок на всі часи
Беззмінним місцем для покупки продуктів, звичайно, є ринок “Привоз”. Ми любимо його зараз, любили його й наші предки.
Саме там одесити з покоління до покоління купують продукти.
На початку XX століття там було збудовано новий “Фруктовий пасаж».
А 1960 року ринок вже міг похвалитися м’ясним та молочним корпусами. “Привоз” швидко змінювався і ставав схожим на той, яким ми його звикли бачити.
Слово “дефіцит” тут начебто було невідоме. На прилавках можна було знайти осетрів, червону і чорну ікру, величезну різноманітність м’яса та сирів.
Одесити завжди зналися і знаються на смачному. А ще вони здатні з будь-якого прийому їжі, чи то трапеза вдома, чи похід до ресторану, організувати справжнє душевне святкування. І це вміння проходить з нами через століття.