Як відомо, астрономія була серед наук, які заклали фундамент академічних знань одеського регіону на десятки років. Одеські астрономи часто “робили погоду” в науці про зірок і ставали, завдяки цьому, відомими у всьому світі. Наприклад, на початку 20-го століття науковий Олімп освітлювала зірка одеського астронома Олексія Ганського, внесок у науку якого було оцінено орденом Почесного легіону Франції та медаллю імені Жансена Французького астрономічного товариства.
Не менш значним визнається внесок у розбудову науки про небо та його світила одеського вченого Володимира Платоновича Цесевича. Як часто відбувається, в Одесі знаходили своє місце у великій науці люди, які приїжджали сюди з інших регіонів Російської імперії, а пізніше – Радянського Союзу. До таких учених належить саме професор Цесевич. Больше на iodessit.com.
Початок діяльності у післявоєнній Одесі
1944 року 37-річний учений приїхав до Одеси, а до цього працював у провідних астрономічних центрах країни. З його приходом до Одеського державного університету (ОДУ) розпочалися нові напрямки досліджень зіркового простору. Спочатку він очолив кафедру астрономії, а у січні 1945 року став директором Астрономічної обсерваторії та залишався на цій посаді наступні сорок років. Під керівництвом Цесевича працювали вчені К.М. Савченко, Б.В. Новоораний, К.Я. Горяїстів.
Свої знання та досвід Володимир Платонович та його колеги направили на вивчення та спостереження за фізичними та затемненими змінними зірками. Вони займалися питаннями небесної механіки, теоретичної астрофізики.
У ці роки було проведено перші дослідження періодичних орбіт зірок у скупченнях. Це був час бурхливого розвитку дослідження Сонця, фотометричних спостережень та вивчення затемнених та змінних зірок.
Розвиток астрономії та успіхи одеських дослідників призвели до того, що у 1952 році в ОДУ було створено дві астрономічні кафедри: астрофізики та астрономії. Перший із підрозділів очолив сам Цесевич. Незабаром до кафедри астрофізики додалася ще й назва “теоретичної фізики”.
Біля керма Астрономічної обсерваторії
У роки, коли професор Цесевич керував обсерваторією, у ній проводились постійні фотометричні та спектральні спостереження фізичних змінних. Вченими Одеси були вивчені властивості зірок типу RR Липи, д Щита, RW Візника. Там здійснювалася щодобова ревізія елементів короткоперіодичних цефеїд.
Унікальними продуктами діяльності Цесевича та колективу, який він очолював, стали каталог 292 галактичних довгоперіодичних цефеїдів та Атлас пошукових карток змінних зірок. Побачили світ також декілька каталогів зіркових величин і показників кольору, що стали основою для визначення міжзоряного поглинання в напрямку платформ Каптейна.
Починаючи з 1957 року, Астрономічна обсерваторія ОДУ тримає у полі зору штучні супутники Землі, що дозволяє вивчити їх динаміку та взаємодію з атмосферою Землі та космічним середовищем.
До заслуг професора Цесевича варто віднести створення ним у 1946 році наукового періодичного видання “Вісті Астрономічної обсерваторії”, яке виходило до 1963 року.
Пілотна збірка 1947 року вийшла невеликою. У неї взяли участь лише 5 авторів, а сама вона містить 58 сторінок тексту, таблиць та формул. Важливість першого тому наголошує на тому факті, що його було видано за особистим розпорядженням ректора ОДУ, професора Н.А. Савчука.
У другому випуску “Вістей” було опубліковано вже 18 робіт.
У 1993 році на згадку про вченого Астрономічна обсерваторія та кафедра астрономії відродили періодичний журнал, створений В.П. Цесевичем, хоч і під іншою назвою – “Odessa Astronomical Publications”.
