Історія Одеси зберігає безліч цікавих, захоплюючих і часом героїчних моментів та нюансів. Місто стрімко розвивалося з моменту його заснування, а разом з ним, прогресувало зростання різних галузей. Більше на iodessit.com.

Медицина також почала своє існування та розвиток з дня появи міста і, до наших днів, досягла чималих успіхів. Однак у сучасному світі кожне місто України славиться своїми непоганими результатами у сфері медицини. А ось раніше, кілька століть тому, подібним похвалитися могло, далеко не кожне місто.

Ми дізнаємось, як в Одесі з’явилася медицина, швидка допомога, з чого все починалось і як проходило навчання майбутніх медичних працівників.

Поява медицини в Одесі

До офіційного дозволу затвердити в Одесі міського лікаря, що сталося у 1737 році, всі медики були потрібні для військових потреб, під час епідемій та лікування “еліти” суспільства. Звичайні ж люди, лікувалися самостійно або зверталися до місцевих знахарів.

До 1803, коли герцог де Рішельє став керівником міста, вже існувала одна лікарня. Тоді, міський лікар отримував 100 рублів, але вже до 1860-х років, зарплати лікарів і ветеринарів зросли значно – на них, держава виділяла близько 4000 рублів на місяць.

У 1880-х роках почали працювати фельдшери, а витрати все зростали: на дезінфекцію, купівлю реактивів і необхідних матеріалів, а також, на виїзди, виділяли близько 6000 рублів.

Каналізація скоротила смертність

У період з 1870 по 1880-ті роки, у місті проробили колосальні роботи з виведення каналізаційних вод із міста. Такий жест дозволив скоротити смертність населення у місті, як писали в одеських виданнях: вже за двадцять років (до 1894 року) ситуація значно покращилася, завдяки влаштуванню каналізації та водопроводу.

Тоді ж, місто умовно було поділено на деякі ділянки і до кожного, додавався свій лікар. Їх налічували близько 8, як правило, вони приймали хворих у себе вдома по кілька годин на день – як розповідає Сайт “УСИonline”.

Медичні установи у місті

Вже в середині 19 століття, в місті можна було нарахувати кілька лікарень, причому деякі з них надавали благодійну допомогу.

Одеська обласна лікарня з’явилася на нинішній вулиці Пастера, мала власну будівлю та 800 ліжок. Проте, відзначалася значна нестача місць: у довідниках вказувалося, що приймали по 1000 осіб, що перевищувало кількість ліжок.

1835 року, в Одесі з’являється нова лікарня – Єврейська лікарня. Перша будівля була на вулиці Гаванна,5 – пізніше, лікарня змінила адресу. Головною метою будівлі було – допомагати бідним та нужденним. Починалося все з маленьких кімнаток по 6-8 ліжок, де допомагали євреям, а згодом Єврейська лікарня стала однією з найкращих у місті, надаючи якісну і доступну медичну допомогу людям.

Проте, населення у місті все поповнювалось і потрібно було збільшити кількість медичних закладів. У 1870-х роках, коли керівником міста був Миколи Новосільський, запланували будівництво великої лікарні в місті. Проте будівництво розпочалося 1900 року, а закінчилося за два роки. Загалом було витрачено близько 500 тис. рублів на цей будинок, який знаходився на Слобідці. Спочатку, кількість стаціонарних місць було трохи більше 800, а медичне обладнання отримували з Англії та Франції.

Далі, було заплановано будівництво ще одного лікувального підприємства, проте, на нього не вистачало необхідних коштів: наслідуючи попередній досвід, витрати на такого роду, споруди були далеко не маленькими. Але все ж таки, до 1983 року, на селищі Котовського відкрився новий медичний центр.

Звісно, ​​було чимало добровольців, які відкривали приватні медичні установи, і вони мали не менший попит, ніж державні.

На медичну освіту не виділяли кошти

Микола Пирогов, опікувавши Одеський навчальний округ 1854 – 1856-і роки, висунув пропозицію про відкриття медичного факультету в Одесі.

Але протягом багатьох наступних років траплялися постійні фінансові та адміністративні перепони. Виділених коштів просто не вистачало на відкриття медичного факультету у складі університету.

І ось, нарешті, 1896 року почалося будівництво: першим відбудували Анатомічний корпус, а через два роки – факультет відкрився на вулиці Ольгіївській.

1 вересня 1900 року стартував набір студентів на перший курс: було виділено 200-250 місць. Але очікування не виправдалися, адже ледве набралося 95 осіб, хоч і до кінця року кількість дійшла до 125 осіб.

Але, так було лише найважчий рік – перший. З кожним роком кількість охочих все збільшувалася, а медичний факультет почав процвітати: вже через три роки налічувалося 18 кафедр медичного профілю. У 1920-х роках медичний факультет став окремим, самостійним вузом, а слава про нього розійшлася по всьому світу. Студенти приїжджали навчатись не лише з інших міст України, а й далеко за її межами. На жаль, з кожним роком нашого часу, навчальний заклад занурюється в суцільну корупцію та підняття цін на навчання.

Найкраща швидка допомога

Поява кращої швидкої допомоги у місті, а й у всьому Російської імперії – безумовно заслуга Михайла Толстого.

Будучи у Відні, граф Толстой вивчав роботу швидкої допомоги – першої в Європі. Після прибуття в Одесу, він став ініціатором будівництва швидкої допомоги, в 1901 році на Валихоській провулку, 10. Михайло виділив на будівництво станції, купівлю карет та обладнання 100 тисяч рублів, у подальшому, протягом 16-ти років, виділяв з особистої кишені по 30 тисяч карбованців.

29 квітня 1903 року перша станція медичної швидкої допомоги розпочала свою роботу. 1918 року він передав станцію під міське управління.

Станцію будували два роки, проте, очікування коштувало того: двоповерхова будівля, гараж для санітарних карет – все виконано у європейському стилі ХХ століття.

Робота швидко була чіткою і швидкою: вдень реагували на виклик протягом 30-ти секунд, а вночі – 2-х хвилин. Виїжджали на каретах швидкої допомоги (карети привезені з Відня).

“Станція надає первинну медичну допомогу вдень і вночі в нещасних випадках та при раптових захворюваннях, що сталися на вулицях, площах, фабриках і заводах, театрах, цирках, ресторанах, готелях, училищах, казенних та приватних конторах, на вокзалах залізниць, пароплавних нічліжних притулках, магазинах, місцях громадських гулянь, а також у випадках, що відбулися в коморах, на сходах і горищах будинків і у випадках, коли потерпілого не вдома було тимчасово перенесено до приватної (чужої) квартири. , які загрожують життю,” – писалося у правилах станції”, – як розповідає Сайт “Вгороде”.

Не приїжджали на виклик до п’яних пацієнтів, психічно хворих, на приватні ділянки та ділянки, що не входили до охопленої станцією, території.

У штаті працювало семеро лікарів + два запасні: чергували цілодобово, людей було багато – за рік прийняли близько 2400 пацієнтів, що змушувало розширювати штат працівників, з часом. Лікарі отримували заробітну плату у розмірі 40 рублів на місяць.

За виклик, незалежно від складності випадку, медичні працівники не мали права брати гроші – це було заборонено. Навіть за прийнятий подарунок від вдячних пацієнтів, звільняли без роздумів.

Крім станції швидкої допомоги, будівля працювала ще й як амбулаторія та прийом тяжко хворих, надаючи кращу медичну допомогу.

Перша в країні бактеріологічна станція

Друга у світі та перша в Російській імперії, бактеріологічна станція відкрилася в 1886 році, за ініціативою Луї Пастера.

Станція працювала над розробками вакцин, особливо від сказу. Перша, успішна, вакцина від сказу була винайдена у 1885 році та випробувана на хлопчику, який вилікувався.

Станція процвітала у своїй справі, за наступні вісім років роботи, було виготовлено понад п’ять тисяч вакцин для людей, укушених шаленими тваринами. Кількість померлих, за цей час становила лише 23 особи, що було великим успіхом, виходячи із загальної кількості виготовленого продукту.