Одеса завжди була і продовжує бути портовим містом, в яке щодня прибуває безліч іноземців. Це сприяє не тільки гарній торгівлі та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, але також появі на території міста, так званих, “привезених захворювань”. Так колись було завезено чуму та інші, не менш відомі хвороби, що часом перетворювалися на справжні епідемії із великою кількістю захворюваних та навіть померлих. Більше на сайті iodessit.
З огляду на все це час від часу одеська міська влада замислювалася про впровадження та проведення масштабних запобіжних, а також профілактичних заходів серед всього міського населення.
Так, лютий 1812-го ознаменувався для Одеси створенням комітету, який займався поширенням запобіжної вакцинації проти віспи, а очолював його Новоросійський генерал-губернатор герцог Рішельє.
У нашому матеріалі, з посиланням на dspace.onu.edu.ua, ми розповімо про цю сторінку історії нашого рідного міста та про те, що передувало цьому, хто був залучений до цього процесу, а також як він здійснювався.
З цього все почалося
В 1805-му імперське Міністерство з внутрішніх справ розіслало циркуляр, відповідно до якого всі лікарські управи мали розпочати противісну вакцинацію населення.
Одеса не була першою
Через рік вакцинаційний процес дійшов до Новоросійського краю. Проте, ця кампанія розпочалася не в Одесі, а в Катеринославі, бо Херсонську губернію, до якої входила також територія нашого міста, Рішельє вважав такою, яка ще не готова до того, щоб проводити там віспощеплення.Він хвилювався через те, що внаслідок невдалого досвіду одесити можуть назавжди позбутися вакцинаційних благ”.
І на міській території, і за її межами
Але вже дуже скоро вищезгадані щеплення дійшли і до Одеси. Почати вирішили з маленьких одеситів, які тільки-но з’явилися на світ. Пізніше вакцинація поширилася німецькими колоніями, які знаходилися на навколоміській території, де за допомогою дисциплінованості німців все увінчалося успіхом.
За словами самого Рішельє, випадки захворювання у колоністів практично не спостерігаються, а ось народжуваність значно перевищила смертність.
В 1812-му відбулося створення Одеського щеплювального комітету.
Ті, хто сприяв процесу
Кожен округ був оснащений двома хірургами, двома наглядачами-дворянами та інспектором, які відповідали за процес віспощеплення.
Лікарі також були зобов’язані вибирати серед сільських мешканців двох людей, яких найбільше відрізняє розум і добра воля, щоб навчати їх правильно проводити вакцинацію. І цих людей згодом залучали до процесу, і вони прищеплювали малюків та тих, кого треба було.
Наказ щодо сприяння діяльності згаданого комітету поширювався також на поліцію та суддівських чиновників.
Крім цього, до протиепідемічних заходів залучили навіть священиків, яким Рішельє особисто було складено документ у вигляді пастирськоі настанови, в якій містилися роз’яснення користі вакцин.