8 квітня 2025 року в артпросторі «Дім з ангелом» відкрилася фотовиставка, що одразу стала більше, ніж просто культурною подією. «Діалоги поглядів» — це інклюзивний проєкт, де чотирнадцятеро фотографів з особливими потребами та шестеро професійних митців об’єднали свої роботи у змістовні пари. Кожна пара — це спільна тема, але різне бачення. І дуже багато щирості між рядків. Далі на на iodessit.com.
Як одна фотовиставка підсвітила велику інклюзивну історію?
Виставку організував фонд «Особлива молодь України» у співпраці з Національним союзом фотохудожників. А ще — провели благодійний аукціон на підтримку інклюзивного театру «Толерантність», актори якого також виступили на відкритті. Вхід вільний, пандуси є, атмосфера — як у хорошому фільмі: тепло, по-людськи й без жодного пафосу.
Особливу радість викликає той факт, що це не окрема подія. Це фрагмент великої історії про те, як Одеса стає одним із найінклюзивніших міст України.
Театр, спорт, музей — для кожного
Мало хто знає, що в нашому місті у будь-яку пору року тішить своїми виставами вже згаданий інклюзивний театр «Толерантність» — місце, де грають молоді актори з ментальними порушеннями, їхні батьки, волонтери та наставники. І виступають вони на справжніх сценах, а не десь «для галочки».
Музей Блещунова — справжній «музей для кожного»: тут можна торкнутися скульптурних копій експонатів, а незрячі відвідувачі знайдуть сенсори, тактильні доріжки та гідів, які пояснюють усе на дотик.
Пляж «Безмеж» — один із небагатьох в Україні, де є все: спеціальні спуски, ліфт, тактильна плитка, дитячі зони, амфібії-крісла для купання. А ще — все безкоштовно.
Фотошкола для молоді з інвалідністю діє при фонді «Особлива молодь України» постійно — учасники навчаються, знімають і… потрапляють на справжні виставки. Так-так, саме як та, з якої ми починали.
У спортивному центрі «Інваспорт» проводяться тренування й змагання з легкої атлетики, бочча, плавання та інших адаптивних видів спорту. Тут займаються і діти, і дорослі. А ще в національній паралімпійській збірній багато одеситів.
Школи міста — з інклюзивними класами та ресурсними кімнатами. Якщо в класі є дитина з особливими потребами — до неї обов’язково прикріплюється тьютор. І це не бонус, а реалізація невіднятого права бути людиною.
Є також денні інклюзивні майстерні — наприклад, «Важливий кожен», де молодь з аутизмом створює кераміку, спілкується, вчиться соціальним навичкам або просто проводить день у безпечному середовищі.
Місто, що турбується про кожного
В Одесі працюють інклюзивні дитячі майданчики, бібліотеки з аудіокнигами та Брайлем, театри з пандусами, і навіть дайвінг-клуб для людей з порушеннями опорно-рухового апарату. Це вже не винятки — це нова норма.
Одеса показує: інклюзивність — це не окремий проєкт, а стиль життя міста. Тут люди з особливими потребами не «інші» — вони частина великої, гучної, трохи хаотичної, але дуже теплої одеської родини. Можливо саме в цьому і має втілюватись справжнє мистецтво.