10-те квітня є знаменною датою для Одеси, адже цього дня німецько-румунські окупанти були остаточно вигнані з нашого міста, пише iodessit.com.
Кількість тих, хто був свідком цього щорічно зменшується, а чимало фактів про окупацію та звільнення нашого міста все ще продовжують бути маловідомими, і в нашому матеріалі, з посиланням на odessa-life.od.ua, ми поділимося з вами деякими з них.
Факт номер один. Про румунську корупцію
Про румунську адміністрацію в одеситів, головним чином, склалася думка, як про тотальних корупціонерів. Гроші в буквальному сенсі могли вирішити все, – вони навіть допомагали вирішити питання з поліцейськими.
Окупанти так прагнули заробітку, що одного разу серед румунських солдатів було прийнято рішення розпочати ринкову торгівлю радянськими пропагандистськими листівками!
Факт номер два. Про окупаційний гешефт
Румунською владою не заборонялося відкриття приватних підприємств та бізнесу, чим скористалися деякі городяни.
До початку 1942-го представниками місцевого населення було подано близько п’яти тисяч заявок на те, щоб відкрити свою справу у вигляді магазину, ресторану, перукарні та навіть казино з публічними будинками, які належали до чогось немислимого в довоєнну пору.
В Одесі продовжувався друк газет та журналів, і театральні заклади разом із університетом також працювали.
Крім цього, окупантами було відновлено зруйновані під час боїв житлові будинки та підприємства (не всі, звичайно, але деякі з них).Проте таку турботу з боку румунів пояснити нескладно, адже вони були впевненими у отриманні Одеси на довгий період, тому так поспішали з налагодженням звичайного життя.
Факт номер три. Про колаборантів
Одеське підпілля є темою багатьох книг та публікацій. Однак питання про тих, хто займався співпрацею з румунами, не є таким розкритим.
Співпраця мала різний характер – від вихваляння Гітлера в окупаційних газетних виданнях до прибирання вулиць за заробітну плату, яку видавали окупанти.
Люди, які залишилися на окупованих територіях, як і раніше, жили і працювали, тому співпраця з новою владою також зустрічалася.
Поява ідейних колабораціоністів теж мала місце. Наприклад, грудень 1941-го ознаменувався створенням колишніми білогвардійцями ініціативної групи, яка, серед іншого, мала допомагати румунській та німецькій державам у боротьбі із більшовизмом.
Факт номер чотири. Про концтабори та терор
Виходячи з документів та спогадів тих, хто є очевидцями, стає ясно про те, що в Одесі румунські та німецькі окупанти чинили криваві злочини.
Наприклад, коли 22-го жовтня 1941-го підпільниками було підірвано румунську комендатуру, окупантами були страчені заручники в кількості п’яти тисяч.
Головна жертва терору була представлена єврейським населенням Одеси. У довоєнний час євреї становили третину всього одеського населення, а коли місто було звільнено, залишилося не більше шестисот людей.
Доманівка та Березівка, Дальник із Богданівкою – все це місця загибелі євреїв.
Факт номер п’ять.Про окупаційні дурниці
Одесі в “румунський період” довелося не лише пережити пору масових вбивств, а й розвиток такої сфери, яка сьогодні називається “приватним бізнесом”, а також введенням доволі дивних заборон.
Наприклад, жовтень 1941-го ознаменувався тим, що стосовно цивільного населення було встановлено заборону на велосипедну їзду, особливо це стосувалося дітей.
А липень 1942-го “порадував” одеситів тим, що стало заборонено продавати та вживати насіння.
Факт номер шість. Про участь коней
У заходах щодо звільнення міста активну участь, крім людей, брали коні. Звісно, бронетехнікою кіннота відійшла на другий план.
Проте кавалеристами та моторизованою піхотою нерідко використовувались коні задля того, щоб проводити рейди у тили ворога.
Особлива роль у визвольному процесі належить кінно-механізованому загону, який був очолений генерал-лейтенантом в особі Ісси Плієва. Саме його кавалеристами вдалося звільнити Березівку та Роздільну.
Факт номер сім. Німці-визволителі
Справедливо відзначити, що під час оборонно-визвольного процесу було залучено представників найрізноманітніших національностей, серед яких, хоч як це дивно, були самі німці.
Одеською німецькою громадою демонструвалася усіляка допомога у знищенні ворога.
Наприклад, розвідником Миколою Гефтом було організовано одну з одеських диверсійних портових груп.
Батьком та сином Медерерами проявлялася велика ініціатива у битвах, якими відрізнялися одеські партизанські загони. А партизана Володимира Мюллера розстріляли гестапівці прямо напередодні довгоочікуваної дати, коли наше місто було звільнено. Порятунок багатьох представників єврейського населення також є подвигом ще одного німця, – Генріха Норайкса.
На превеликий жаль більшість німців-підпільників з Одеси потерпали від репресій, які, як відомо, були “візитівкою” сталінського режиму. А той факт, що німці були активними учасниками опору, тривалий час замовчувався.
Факт номер вісім.Про маловідомих визволителів
Не всі знають, що в одеському визвольному процесі чимала роль належить Василю Зайцеву, котрий був знаменитим снайпером і навіть став героєм американської кінокартини. Коли проводили Одеську операцію, чоловік очолював зенітну роту і контролював дії ворога в небі, тим самим, захищаючи місто і його жителів.
Говорячи про маловідомих визволителів, слід згадати і про “дядька Васю” – Василя Маргелова. Вважається, що він створив Повітряно-десантні війська Радянського Союзу. Саме Одеська операція принесла йому велике визнання та пошану у вигляді звання генерала.
Події, в ході яких Одесу звільняли і дата, коли вона була звільнена, є однією з найважливіших сторінок історії нашого міста, що яскраво демонструє твердість одеського характеру і бадьорість духу одеситів,
які завжди готові відстоювати та захищати рідну Одесу, заради її світлого майбутнього, процвітання та благоденства.
Фото: odessa-life.od.ua
