19 серпня 2021 року у дні проведення Одеського кінофестивалю відбулася світова прем’єра художньої кінострічки Одеської кіностудії “Чому я живий”. Фільм 83-річного режисера Вілена Новака, повідомляє сайт iodessit.com, одразу ж завоював серця шанувальників кіно.
Творчість Вілена Новака відома багатьом глядачам, зокрема одеситам. Його одеські картини справили яскраве враження на публіку і навіть були лідерами прокату: 1994 року – “Дике кохання”, 1997-го – “Принцеса на бобах”.
“Чому я живий” – фільм про реальні події
Сюжет фільму “Чому я живий” заснований на реальних подіях, що розпочинаються у 1940 році. В основі сюжету лежить автобіографічний твір сценариста Євгена Мітько, який, на жаль, не дожив до його екранізації.
За сто з лишком років історії у кінематографі було багато випадків, коли з фільмами траплялися метаморфози. Бувало так, що до невпізнанності спотворювався сценарій, а фільм, що вийшов, суперечив задумам авторів ідеї.
Часто під час зйомок вибували з робочого процесу актори, автори музики та, що найгірше, режисери.
Проте ні з чим не порівняти той варіант, коли фільм було знято, на нього пішло багато сил, енергії та засобів, а його просто, говорячи мовою кінематографістів, на полицю, де він припадав пилом упродовж років…
Спочатку кінодрама Мітько та Новака називалася “Тепер я турків, не козак” і була задумана 1990-х. За словами Новака, продюсери фільму переконали змінити назву, оскільки вона відлякає людей від перегляду.
Отже, сімнадцятирічні жителі Маріуполя Фрося та Льончик мріють одружитися. Але шлях на щастя молодої пари перегороджують забобони отця Фросі. Дівчина – українка, а Льончик – єврей. Саме з таким вибором дівчини складно погодитися з батьком – хоч і доброю людиною, але дуже релігійною. Впустити іновірця в будинок … Як таке допустити?
Проте життя бере своє: Фрося чекає на дитину. Але тут починається війна, Льончик іде на фронт. А далі на героїв чекають бої, окупація, доноси, фашистський терор, розстріли євреїв… Незважаючи на все, що доводиться пережити, головні герої залишаються людьми.
А Маріуполь знімали в Одесі
2020 року, напередодні Віллен Захарович побував у Маріуполі. Він докладно ознайомився із місцевістю, де сталися події 80-річної давності. Повернувшись до Одеси, він порівняв ландшафт та колорит Одеси та МАріуполя та зробив висновок: вони дуже схожі. Відрізнялися лише примор’я. У Маріуполі воно пологі, а в Одесі рясніє спусками та підйомами. Таким чином, вирішив режисер, майже немає сенсу вирушати на зйомки за сотні кілометрів. Він мав рацію. Адже знімали в Одесі і мушкетерів, а у Білгороді-Дністровському – Кам’янець-Подільську фортецю. Окрім того, режисер заощадив на дорожніх витратах. У результаті фільм зняли в Одесі та в селі Ковалівка. Від Одеси – 40 кілометрів, але не тисяча.
Як показав час, фільм Одеської кіностудії “Чому я живий” знайшов визнання не лише у нас у країні. Він став переможцем низки конкурсів та фестивалів.