Як і багато сфер життя Одеси, у формуванні медичної галузі міста брали участь представники польського етносу. Однією з постатей, цікавих, але не дуже відомих, є Чеслав Хенцинський, який закінчив у 1876 році Варшавський університет. Його наставником був відомий у роки патологоанатом Бродовський. У нього Чеслав багато чому навчився і гідно продовжив справу вчителя вже в Одесі, куди його перевели служити до військового шпиталю. Більше на iodessit.com.
В Одесі лікарю довелося працювати з колегами, які мали здатність до створення та розвитку медичної галузі в місті. Так, Хенцинський працював прозектором під керівництвом П.В. Строганова з 1884 по 1897 роки. Таке співробітництво позитивно позначилося на науковому розвитку Ч.І. Хенцинського. З 1 лютого 1887 року, залишаючись військовим лікарем, зайняв місце помічника прозектора в Одеській міській лікарні (за сумісництвом), але фактично був у ній прозектором, тож Н.В. Строганов став старшим (головним) лікарем лікарні.
Відставний військовий лікар
Так тривало до виходу 1892 року Хенцинського у відставку з військової служби. Після цього він остаточно присвятив себе міській прозектурі, залишаючись номінально помічником прозектора протягом 5 років до 1897 р.. Коли помер М. В. Строганов, Чеслав Хенцинський став прозектором вже де-юре.
Працюючи у старій Одеській міській лікарні Ч.І. Хенцинський відкрив свій спосіб забарвлення малярійного плазмодія, який отримав у науці ім’я автора. На основі свого відкриття він написав докторську дисертацію, яку успішно захистив у Військово-Медичній Академії. Цінність його дослідження в тому, що в ті роки тільки вчені почали займатися питаннями мікроорганізмів, що збуджують малярію. Також важливо те, що роботу було виконано не так на базі медичного факультету чи інституту, де передбачається наявність необхідних умов, а у міської прозекторії Одеси, тобто, так би мовити, виключно в польових умовах.
Робота Хенцинського дозволила автору висунутись до лав кваліфікованих науковців та звернути на нього увагу у вченому світі.
Чеслав Хенцинський та його вчителі
Занурившись у світ науки, Чеслав Іванович ретельно вивчав праці великих фахівців у галузі безхребетних, якими були І. Мечников та Л. Ковалевський. Роки його роботи в Одесі збіглися з розквітом знань у галузі біології, що спостерігався у головному науковому центрі південної Росії. Наукова формувалася, як правило, навколо Новоросійського університету. Це, своєю чергою, тягло працюючих лікарів, яким були чужі сучасні розробки. Серед них був прозектор Старої міської лікарні, Г.М. Мінх, який 25 квітня 1874 р. вперше в медицині справив на собі перший досвід щеплення людині крові хворого на поворотний тиф.
Стара Одеська лікарня, в якій колись працювали такі великі фахівці, як Н.В. Скліфосовський, служила джерелом наукового знання та дослідження, на благо чого працював Ч. Хенцинський, якого відрізняла особлива допитливість. Лікарня не лише навчала, розвивала, удосконалила, в ній з’являлися наукові традиції, виростали грамотні лікарі.
Така атмосфера спричинила те, що Ч.І. Хенцинський виріс у прекрасного лікаря-практика з гарним суспільним вихованням.
Його професіоналізм, розум, порядність стали дозволили йому викладати медичні науки в зуболікарській школі Марголіна. Він був учасником медичного товариства при університеті, а також головою польського клубу “Огніско” (Ognisko – вогник).
Протягом 37 років, з 1879 по 1916 р., лікар Хенцинський працював в Одесі. Він жив на вулиці Садовій, 20, щоранку протягом 32 років прямуючи до Міської лікарні 32 роки. Він залишався прозектором аж до смерті.
Приїхавши сюди 28-річним військовим лікарем, він помер 65-річним, вибіленим. Він мав колосальний досвід і своїми невтомними працями у важкій атмосфері анатомічного театру набув права на вдячність України та на звання заслуженого Українського лікарняного прозектора.
