Бігунок, Вершник без голови, Протяг… Такі прізвиська від товаришів по команді отримав футболіст Ігор Бєланов. Хто бачив його гру і той, як він уникав суперників, забиваючи вирішальні голи, міг би це підтвердити.
Головний козир цього футболіста став основою того, що він заграв у київському “Динамо”, оскільки на початку перебування в кращому клубі України він поступався партнерам у техніці. Більше на iodessit.com.
Старший товариш Бєланова, найкращий футболіст Європи 1975 року, зазначав, що дивовижна швидкість дозволяла Ігорю обганяти м’яч, що часом летить. Так швидко він розганявся. Товариші жартували:
“Ігорю, якби на Конча-Заспі (селище, де розташована база київського “Динамо”, – прим. автора) не було огороджувальної сітки, ми б тебе, напевно, в Обухові (місто за 48 кілометрів від Києва) ловили ”.
Бігунок, Вершник без голови, Протяг
Футбольне життя Ігоря Бєланова розпочалося у чорноморському місті, яке збагатили футбольні традиції. Ішов 1976 рік. Ще були нові спогади про “бронзу” одеського “Чорноморця” в 1974 році. У його молодіжному складі з’явився швидкий гравець невисокого зросту. Це був Ігор Бєланов, хлопчик із Молдаванки, колишній гравець дворової команди.
Відігравши сезони 1976-78 років, Бєланов був призваний до лав Збройних Сил. У Союзі РСР була така практика, коли наставав призовний вік, хлопців-спортсменів визначали з команди, підпорядковані Міністерству оборони або МВС. Не став винятком заклик Бєланова, якого залишили за місцем його прописки – в Одесі. У двох сезонах (1979-80 рр.), він зіграв 68 матчів, забивши 16 м’ячів.
Свій перший матч за СКА він зіграв у матчі Першої ліги проти “Металурга” із Запоріжжя. Армійці вибирали з рахунком 4:0. Бєланов вийшов у другій половині поєдинку, замінивши одного із ключових гравців Смаровоза.
Поступово старший тренер команди СКА В. Шемельов став довіряти юному новачкові місце у стартовому складі. У підсумку в першому для себе сезоні в класі майстрів Бєланов зіграв 32 матчі та забив 5 голів.
28 серпня Одесити приймали досить сильну команду “Терек” із Грозного. На стадіоні зібралося 6 тисяч уболівальників. Бєланов, який вийшов у стартовому складі, провів два голи: на 48-й та 80-й хвилинах матчу.
У сезоні 1980 року Ігор Бєланов зіграв у 36 матчах і забив уже 11 голів. Свій останній за армійський колектив він провів 6 листопада 1980 року. За проведені 75 хвилин матчу він 9-й провів один м’яч, як виявилося, прощальний…
Минуло два роки й вже досвідчений футболіст повернувся до свого “Чорноморця”, в якому йому відразу ж знайшлося місце в основному складі. У команді він зміг виділитися не лише швидкісними якостями та сильним ударом, а і якісною грою на “другому” поверсі, всупереч не надто високому зростанню. Виступаючи за “Чорноморець”, Бєланов забив 30 голів у 128 матчах чемпіонату та Кубка країни; його запросили до олімпійської збірної СРСР, за яку він зіграв два офіційні матчі.
B 1984 року у складі команди нашого міста він став найкращим бомбардиром (11 голів у чемпіонаті, 3 – в іграх Кубка СРСР), вперше увійшов до списку найкращих футболістів Української РСР (№1 серед нападників). Його “Чорноморець” посів четверте місце, отримавши право зіграти у Кубку УЄФА, але стартував у значному європейському турнірі вже без свого лідера. Сезон 1985 року він розпочав у київському “Динамо”.
Найкращий футболіст континенту
У футболі таке буває рідко… Спортсмен прийшов у команду з іншого міста, а вже за рік-два його визнали найкращим гравцем країни чи навіть континенту. Такого визнання досяг у 1986 році Ігор Бєланов. Наприкінці 1986 року французького спеціалізоване видання “France Football” оголосило його новим володарем “Золотого м’яча” – другим за роки існування України у складі СРСР.
Визнання стало несподіванкою багатьом, включаючи лауреата. Ні до, ні після “Золотого м’яча” він не був, ні найкращим бомбардиром чемпіонатів, ні найкращим гравцем Союзу. Проте факт того, що одесит став другим в історії українського футболу найкращим гравцем Старого Світу, залишився в історії назавжди.
Результати голосування були разючими. Нападник “Динамо” набрати 82 бали, випередивши на 22 бали володаря другого місця Гаррі Лінекера та Еміліо Бутрагеньо, третього у заповітному списку. Позаду також залишилися знамениті Марко ван Бастен, Мішеля Платіні, Рууд Гулліт та деякі інші.
1997 року Ігор Бєланов припинив виступи на футбольному полі, але спілкування з грою не припинилося. Він часто з’являвся у складі команд ветеранів, організував свою футбольну школу.
На початку 2022 року, попри можливість виїхати з країни, він залишився в Україні, де продовжує свою діяльність на її благо. Він зустрічається із добровольцями територіального батальйону, часто бере участь у благодійних акціях.
