Він був випускником одеського Рішельєвського ліцею, пізніше – студентом Одеського університету. Йому подобалися роботи, написані Іллею Мечниковим, і згодом його місцем роботи стала Одеська бактеріологічна станція. Ним була створена протихолерна сироватка, дію якої він перевірив на собі. Більше на iodessit.com.
Він очолював Одеський медичний інститут та був одним із творців Академії наук. Все це про Данила Заболотного, і саме йому ми присвячуємо наш матеріал з посиланням на lotsia.
Чума є захворюванням, яке, на жаль, Одесі знайоме, як жодному іншому місту. Адже на територію нашого молодого портового міста вона була завезена кілька разів, що спричинило смерть величезної кількості людей.
Крім Чумки, яку знає кожен одесит, цвинтарі, де ховали померлих від чуми, знаходились на території парку Шевченка, а також там, де розташований сучасний зоопарк. На щастя, це захворювання давно забуте, але воно не зникло самостійно – з ним боролися кілька поколінь вчених. Однак так вийшло, що здобути перемогу над страшною хворобою вдалося саме в нашому місті, яке одне з перших відчуло на собі всі “чумні жахи”. І перемога ця була здобута завдяки Данилу Заболотному.
Зародження зв’язку з Одесою
Майбутній світило науки з’явився на світ в одному із сіл, недалеко від Вінниці. Після того, як помер батько, хлопчик неодноразово змінював місце проживання, і в чотирнадцять років остаточно осів у нашому місті.Данило став учнем Рішельєвського ліцею, і коли в дев’ятнадцять років він успішно його закінчив, то почав навчатися на природничому факультеті при Одеському університеті.
За весь період навчання талановитий студент ознайомився з усіма роботами Мечникова, і згодом вони стали тим самим “орієнтиром” у його науковій кар’єрі.
Через те, що Данило ніколи не боявся заявити про свою громадянську позицію та був активним учасником студентських протестів, його заарештували та виключили з університету.
Опинившись поміж виключених, юнак продовжує займатися вивченням Мечниківських робіт, а його місцем роботи стала Одеська бактеріологічна станція.
Там йому вдалося добре себе зарекомендувати, і вже в 1891-му він став студентом одразу третього курсу київського медуніверситету.
Бувши в Києві, Данило продовжив займатися розробкою препаратів від серйозних інфекцій і, зокрема, зайнявся створенням протихолерної сироватки.
Як і належить всім лікарям, які поважають себе, ефективність препарату він вирішив перевірити особисто на собі. Заразившись холерою, Заболотний зайнявся докладним описом всіх процесів, що відбувалися в його організмі. Випробувавши сироватку на собі, йому вдалося довести, що відкрита методика є ефективною.
Повернення до нашого міста
Далі в житті Заболотного почалася низка переїздів та поїздок, у ході яких він займався вивченням та боротьбою з багатьма інфекціями та епідеміями.
Після всіх численних поїздок Заболотним було прийнято рішення про повернення до Одеси.
Тут йому судилося очолити Одеський медичний інститут та здобути славу воістину легендарного ректора.У той час, коли вчений стояв на чолі інституту, там було відкрито, чи не першу в усьому світі, епідеміологічну кафедру, було створено комісію, що займається вивченням та профілактикою епідемій, а також з’явилася школа з санітарно-гігієнічного навчання.
Таким чином, Одеському медіну вдалося перетворитися на потужний центр, де готували фахівців, які боролися із цілим спектром інфекційних захворювань.
У 1923-му Заболотному судилося опинитися серед тих, хто активно створював Національну академію наук. А незадовго до своєї смерті він навіть її очолив.
Науковий шлях академіка Данила Заболотного розпочався саме в Одесі, й попри те, що йому вдалося попрацювати в багатьох країнах світу, він все одно повертався до нашого міста. Тут він був одним із тих, хто створював Одеську вищу медичну школу, а його внесок у медичний розвиток Одеси є воістину неоціненним.
Його ім’ям названо вулицю, розташовану в Суворовському районі нашого міста. Хоча, на превеликий жаль, вже мало хто зможе сказати, ким була людина, кому присвячена назва цієї одеської вулиці.
Фото: depo.ua
