Проблема прісної води, придатної для пиття та приготування їжі, міцно увійшла у двадцятому столітті до комплексу пріоритетних завдань людства. Від дефіциту питної води страждають понад 40 відсотків людей у різних точках планети. Відсутність достатніх запасів прісної води позначається задоволення елементарних життєвих запитів населення. Більше на iodessit.com.
Крім того, потреба у більшій кількості води зумовлена постійним зростанням населення планети.
У контексті цієї проблеми багато вчених, громадських діячів, політиків думають над тим, як її вирішити або, принаймні, зробити менш серйозною. До таких вчених належить одесит Леонард Смирнов, який шукає способів опріснення “прозорого золота”, навіть видобутого з моря.
Леонард Анатолійович був учасником війни 1941-1945 років, яку вів народ проти фашистських окупантів. Довелося йому служити артилеристом у Заполяр’ї. Після війни він здобув вищу освіту, пройшов шлях від початківця вченого до професора Академії холоду в Одесі.
Як народилася ідея опріснення води
Наприкінці 1960-х років Леонард Смирнов успішно захистив кандидатську дисертацію, яка стала основою його подальших наукових та технічних пошуків. Одним із його керівників був знаменитий професор В. Мартиновський. У своїй праці “Холодильні методи опріснення солоної води” Смирнов висвітлив питання опріснення солоної води за допомогою кристалізаційних методів. Провівши багато експериментів, він визначив, як швидко з’являються гідрати, швидкість виходу прісної води та об’ємного коефіцієнта теплопередачі. Він обґрунтував швидкість виходу прісної води від кількості солі в ній.
У 1993 він став доктором технічних наук після захисту дисертації, присвяченої розробці термодинамічних основ застосування гідратів у різних технологічних процесах з використанням холоду.
Своєю новаторською роботою вчений запропонував і розробив абсолютно нові теплопомпові та тепловикористовуючі цикли та схеми опріснювачів та роздільників. Розробивши необхідні принципи, Л. Смирнов ряд нових способів одержання холоду, акумулювання тепла. Він виконав аналіз основних закономірностей, властивих подібним процесам.
Академія холоду, у якій працював професор Л. Смирнов
На підставі серії експериментів вчені визначили умови мінімального та максимального концентрування важких ізотопів водню у складі газового гідрату. Була встановлена закономірність зміни вмісту дейтерію (різновиду водню) у твердому розчині газового гідрату по висоті добірної колони ректифікації. І, нарешті, у роботі були пропозиції схеми концентратів важкої води.
На підставі досліджень, які зайняли кілька десятків років наукової діяльності, професор Смирнов розробив власну технологію опріснення будь-якої води до питної прийнятної якості. У 2012 році винахід одеського вченого було нагороджено нагородами Всеукраїнського конкурсу “Інноваційний прорив”.
Як отримувати прісну воду й наскільки вона корисна
Згідно з технологією Смирнова, будь-яка рідина, у тому числі морська вода, заморожена особливим способом, перетворюється на кристали. Ці кристали дуже незвичайні, оскільки в них знищуються не лише солі, а й шкідливі домішки, у тому числі важкі ізотопи водню, які негативно впливають на гени та нервову систему людини.
При розморожуванні таких кристалів виходить вода найвищої якості. Леонард Смирнов стверджував, що така вода прискорює загоєння ран, сприяє омолодженню організму. Серед корисних властивостей такої води спостерігається зменшення рівня холестерину у крові.
Технологія опріснення води за Смирновим має і побічний позитивний ефект. Опріснювач можна використовувати не тільки для отримання прісної води, але і важкої води, яка має використання в ядерних реакторах; а також метану, видобуваючи який, можна створити запаси газу на довгі роки вперед.
