У суперечці народжується істина. Ця аксіома давно всім відома. Ми її трохи модифікуємо та скажемо, що у суперечці народжується Книга різних рекордів. У нашому випадку це – Книга рекордів Гіннеса, перше видання якої побачило світ у серпні 1955 року. Причиною цього стало з’ясування того, які види дичини, що населяє Європу, є найшвидшими. Це питання зацікавило управителя броварні “Гіннес” Х’ю Бівера та його друзів, пристрасних мисливців.
Після цього Х’ю Бівер задумав створити для відвідувачів ірландських та британських пабів довідник, щоб, наскільки це можливо, давати відповіді на питання щодо того, що (або хтось), як то кажуть, швидше, вищий і сильніший. Так з’явився знаменитий довідник, який став популярним у всьому світі. Поступово авторитет цього енциклопедичного проєкту зріс. На його сторінки стали потрапляти різні рекорди, часом – найшаленіші. Більші на iodessit.com.
Рекорд, вписаний “заднім числом”
Треба сказати, що “Книга рекордів Гіннеса” почала фіксувати не лише досягнення, що накопичувалися у різних країнах. Її команда помістила на свої сторінки досягнення, яких досягли різні люди до того. Серед інших рекордів у “Книгу” було вписано визначний результат одеського велосипедиста Михайла Рибальченка, датованого 1937 роком. Саме в той період історії міста та країни він брав участь у серії багатоденних велогонок, проїхавши на своєму сталевому партнері 10 тис. км, залишившись лідером на етапах. А їх було п’ятдесят вісім!
Рекордному досягненню передував легендарний велопробіг з Одеси до Владивостока завдовжки 15 000 кілометрів. Всього ж з 1935 по 1941 роки спортсмен досяг двадцяти п’яти рекордних досягнень.
Шлях до міжнародного визнання
Спортивна кар’єра хлопця з Одеси розпочалася 1928 року, коли йому було 18 років. Він став чемпіоном України у змаганнях з 30-кілометрового кросу. Коли його велосипед перетнув фінішну позначку, суддівський секундомір зафіксував час, який не перестає вражати досвідчених спортсменів – 56 хвилин 12,8 секунди. Тут треба зробити поправку на те, що частину шляху велосипедисти подолали протигази. Вже за це ім’я одеського спортсмена можна було вільно вписати до почесного списку світових рекордсменів. Але англійські спеціалісти обрали інше досягнення. Але ж вибрали. Крім того, наш земляк став єдиним довоєнним фігурантом “Книги”, оскільки на момент її появи рекорди спортсмена не були перекриті.
У 1930-х роках Михайло Рибальченко став заслуженим майстром спорту. У 1931 році його зарахували до складу збірної країни з шосейних перегонів, вже в 1934 він стає чемпіоном країни в парних перегонах на треку. 1935-го його та чотирьох спортсменів київського «Динамо» запросили для здійснення безпрецедентного в історії спорту велопробігу від Одеси до Владивостока, про що йшлося вище. Повернувшись із Далекого Сходу, Михайло після дуже короткого відпочинку став чемпіоном СРСР у так званих півгодинних трекових перегонах.
Не зупиняючись на досягнутому
У квітні 1937 року Михайло Рибальченко виграв перший міжобласний велотур за маршрутом Одеса – Миколаїв – Вознесенськ – Одеса завдовжки 340 кілометрів. У першому Українському велотурі, що пройшов через місяць, взяли участь 113 найсильніших перегонників республіки. За 20 днів вони подолали 15 етапів загальною довжиною 2265 кілометрів дорогами з різним покриттям. Більш ніж половина дистанції (близько 1400 кілометрів) пролягла через складні ділянки: шосе, вкриті гудроном, ґрунтові дороги, бруківки, щебені та пісок. 13 червня переможцем знову став Михайло Рибальченко, не поступившись жодним етапом конкурентам.
Надалі наш атлет ставав переможцем багатьох велогонок у різних куточках СРСР. Упродовж 1940 року Михайло Іванович Рибальченко встановив 18 всеукраїнських та всесоюзних рекордів. А за 55 років до нього прийшло міжнародне визнання. Його ім’я назавжди увійшло до знаменитої “Книги рекордів Гіннеса”, видання, яке фіксує різні феноменальні досягнення, у тому числі в галузі спорту.
Фото з сайту Всесвітнього Клуб Одеситів