На початку останньої чверті ХІХ століття в Одесі було все, що характеризує морське місто. Через одеський порт приходили закордонні дива і вирушали в далеку дорогу одеські пароплави. Тут працювали митниця та портовий карантин. З портом тісно співпрацювали биндюжники – одеське транспортне явище. В Одесі не було яхт-клубу. Так, були окремі судна під вітрилами, які часом навіть ставали осередками пожеж. Більше на iodessit.com.
Важливий компонент морського обличчя міста
Це непорозуміння вирішили виправити 1875 року. Одеські ентузіасти взяли за приклад яхт-клуб Санкт-Петербурга. Однак цій події передувало інше У середині літа 1874 пройшли перегони дрібних гребних суден, в якій взяли участь моряки-аматори. В результаті цього заходу стало зрозуміло, що в Одесі є люди, які готові до створення яхт-клубу на півдні імперії.
1875 року в Одесі було створено Чорноморський яхт-клуб. Спочатку це була подоба благородних зборів, де брали участь представники знатних та заможних родин міста. До цього період відноситься поява вітрильних судів, назви яких вражали тих, хто їх бачив: “Відпочинок”, “Мрія”, “Радість”, “Душенька” та багато інших. Не менш захопливим виглядає список господарів яхт, серед яких особливо виділимо контрадмірала Чихачова. У 1875 році цей бойовий морський офіцер очолював РОПіТ – компанію, яка поступово переросла в Чорноморське морське пароплавство. Згодом Чихачов став першим командором яхт-клубу.
Гідні згадки та інші першопроходці яхт-клубу: барон Мас, ресторатор Магенер, сімейство Фальц-Фейнів.
У яхт був свій Статут. Покровителем клубу став Великий князь Костянтин Миколайович, який був головнокомандувачем російського флоту. Організаційно Чорноморський яхт-клуб було сформовано за британським зразком. Кожен, хто хотів стати членом клубу, повинен був зробити внесок у розмірі ста рублів. Щорічний внесок становив 30 рублів. Статут клубу встановлював жорсткі обмеження щодо приймання до складу учасників. Членами клубу не могли бути неповнолітні, юнкери, представники нижніх військових чинів, а також жінки. Останнім навіть не дозволялося заходити до приміщення клубу.
Чим займався яхт-клуб
В рамках клубу влаштовувалися постійні яхтові перегони в межах акваторії, обмеженої Тендрою, Очаковом, островом Березань, Одесою та островом Фідонісі (Зміїний). Змагання привертали увагу найпопулярніших одеських друкованих видань.
Не менш цікавим спектром діяльності Чорноморського яхт-клубу, який не поступався перегонам, було здійснення морських прогулянок уздовж узбережжя. Як правило, вони морські туристи проходили біля Малого Фонтану, щоб закінчити відпочинок пікніком на березі. Це був вид діяльності, до якого долучалися також жінки.
1893 року з ініціативи А.А. Анатра, віцекомандора клубу, було створено вітрильний гурток, метою якого було навчання парусному спорту всіх охочих. Для роботи гуртка яхт-клуб надавав свої судна, оскільки часто в гурток приходили городяни, яким купівля та утримання власних вітрильників були не під силу. Така активність говорила про демократизацію Чорноморського яхт-клубу, що, своєю чергою, сприяло розвитку вітрильного спорту в Одесі.
До 1913 року в яхт-клубі Одеси перебувало 160 членів. Його флотилія складалась із 20 вітрильників різних типів, 6 моторних суден і 41 гребний човен. Кількість почесних членів зросла, завдяки представникам імператорського Дому.
Кінець першому періоду роботи Чорноморського яхт-клубу, його зростанню та процвітанню, поклала Перша світова війна, після якої була смуга революцій, нової війни та інтервенції. Більшість судів загинули або стали непридатними. Дивом вціліла яхта “Мояна”, яку збудували колись на британській корабельні спеціально для чорноморців. Після жовтня 1917 року її перейменували “Лейтенанта Шмідта” й вона стала основою для відродження Чорноморського яхт-клубу, але вже у новій державі.
