7 Жовтня 2022

Одеські злети футболіста Георгія Кондратьєва

Related

Лікар Борис Резнік та його внесок у педіатрію міста та країни

Ті мешканці Одеси або її гості, які колись звертаються...

Санаторій Куяльник: візитна картка одеської курортології

Городища першого тисячоліття та уламки посуду того ж історичного...

“Футбол-марина”, або популярний футбольний турнір одеських моряків

За роки існування нашого міста в ньому завжди знаходилось...

Одеські шахи: спортсмени, тренери, турніри

У середині 1920-х років СРСР відбулися дві події в...

Share

4 листопада 1988 року у Мінську стояла досить холодна погода з нулем градусів на термометрі. Небо було похмурим. Але це не спромоглося спростувати відому істину про те, що матч відбудеться в будь-яку погоду. Більше на iodessit.com.

У той день у присутності лише 2 тисяч глядачів у матчі 28-го туру чемпіонату СРСР з футболу місцеве “Динамо” здобуло гору над гостями з одеського “Чорноморця”: 2-0. У наступних турах одеська команда також програла, зайнявши за підсумками турніру 13 місце. Випередивши їх на одне очко, футболісти білоруської столиці посіли 12 місце.

У складі динамівців того року грав, точніше догравав Георгій Кондратьєв, вихованець республіканського футболу і гравець збірної Союзу.

Вигнання з Мінська

Так сталося, що після 51-го чемпіонату країни він покинув команду. Едуард Малофєєв, який повернувся в команду після роботи в збірній, відрахував 28-річного нападника з команди. Зізнатися, було за що: у 25 матчах турніру він забив лише один гол. Через це Кондратьєва призначили майже головним винуватцем невдач мінчан.

Якби невдача приходила без добра, не отримав би “Чорноморець” яскравого гравця, який, здавалося, знайшов у команді нове футбольне дихання. Місто та його футбольні вболівальники здобули, своєю чергою, одного зі своїх кумирів. Колекціонери вкладок від модної тоді турецької жувальної гумки пустилися на пошуки картинок з номера “27” та “21” номера з портретом новобранця “моряків”. 

У чорно-синій футболці з десятим номером

Отже, Георгій Кондратьєв опинився у “Чорноморці”, отримавши номер “10” на футболку. До речі, відродження гравця спричинило розчарування його колишнім одноклубникам. За ті два сезони, що Кондратьєв грав за одеситів, він тричі відправляв м’яч у сітку своєї колишньої команди, в якій відіграв дев’ять сезонів.

У чемпіонаті 1989 року в домашньому матчі він забив два м’ячі у ворота Сацункевича. Цікава деталь: на 23-й хвилині при рахунку 1-1 він вивів “моряків” вперед, а на 55-й хвилині зробив те саме за рахунку 2-2. Це була переможна точка у матчі. Матч-відповідь того ж сезону в Мінську закотився нульовою нічиєю.

Турнірна сітка сезону 1990 року звела два клуби вже у першому турі. Георгій знову відзначився, забивши 2-й гол із трьох, які провела команда у тій грі. І знову перемога над колишніми одноклубниками: 3-1.

Справа була така: після подачі кутового м’яч пролетів повз розгублених захисників “Динамо”. Фінальною точкою польоту став простір біля дальньої штанги, де його знайшов Кондратьєв і переправив головою в сітку.

Нічого не вдієш, так буває у спорті, коли колишні одноклубники стають суперниками.

Щоправда, 15 вересня у матчі 23-го туру динамівці змогли трохи підсолодити гіркоту, яку довелося випробувати від Кондратьєва. У чотирьох матчах сезонів 1989 та 1990 років вони пропустили від “Чорноморця” 7 м’ячів, а автором трьох із них був Георгій Кондратьєв. Чи не пошкодував у ті години та хвилини тренер мінчан, що вигнав футболіста, який ще був сповнений сил?

Потрібно визнати, що “Чорноморцю” також дісталося від Кондратьєва. За майже десяток років до появи його в нашій команді він, який поки спортсмен, забив свій перший гол у чемпіонатах, а м’яч влетів ворота Івана Жекю 26 червня 1980 року. Той гол так і залишився для Георгія єдиним в олімпійському сезоні. Після цього Кондратьєв ще тричі засмучував одеситів: у 1984 році (два голи у чемпіонаті та один – у Кубку країни); двічі – 1985-го.

Досягнення у складі “Чорноморця”

У період виступу за одеський клуб Георгій Кондратьєв не лише зіграв 51 матч і провів 19 голів (тобто більше, ніж один м’яч у трьох матчах – показник чудовий). Він став зразком гравця, на якого орієнтувалися, з якого брали приклад гравці-початківці. Граючи пліч-о-пліч з ним, росли й набиралися сил Іван Гецко, брати Никифорови.

Хоча, як уже було сказано, Георгій Кондратьєв провів у “Чорноморці” два сезони, він досяг двох важливих результатів. З його допомогою наша команда здобула перемогу у престижному турнірі Кубка федерації футболу. Сам же він став членом символічного клубу імені Г. Федотова для радянських гравців, які забили сто і більше голів в офіційних матчах за свою команду та (або) за збірну країни і пізніше за закордонні команди. Після закінчення ігрової кар’єри у нього на рахунку було 124 таких голи.

.,.,.,.