Одеса є містом, де з’явилася величезна кількість талановитих людей. Причому, важливим є той факт, що всі ці таланти представляють різні сфери діяльності. Однією з найбільш “насичених” одеситів сфер є, звичайно, культура. Адже в кожному одеситі, здається, вже від народження закладено музичні, танцювальні, мальовничі чи літературні здібності. Тому серед одеситів можна зустріти чимало співаків, музикантів, художників, акторів, сценаристів, поетів, письменників, композиторів тощо. Більше на iodessit.com.

Однак, справедливо відзначити, що наука також є сферою, де одесити проявляють себе досить яскраво та ефектно. У зв’язку з тим, що розумові здібності одеського населення займають надзвичайно високий рівень, людей, народжених в Одесі, та наділених відповідними вченими регаліями та званнями, в нашому місті також цілком достатньо. І цей факт викликає велику гордість. Адже багато одеських вчених стояли біля джерел розвитку різних наукових шкіл, беручи значну участь у розвитку тієї чи іншої галузі науки.

Одеська правова наукова школа відіграла величезну роль у становленні української юриспруденції, а її талановиті представники стали справжнім зразком юридичної думки.

Наш матеріал, з посиланням на slovo.odessa.ua, porto-fr.odessa.ua и onua.edu.ua ми хочемо присвятити одному з найяскравіших та найвизначніших представників Одеської юридичної школи – Марку Пилиповичу Орзіху.

У юридичній сфері Марка Пилиповича Орзіха знають та пам’ятають, як одного з найталановитіших правознавців, автора й експерта проєктів таких значущих документів, як Конституція СРСР, Конституція УРСР та Конституція незалежної української держави.

Крім того, він був головним редактором “Юридичного вісника” – відомого правового журналу.

Коли почалася Друга світова війна, Марк Пилипович пішов на фронт і був одним із учасників взяття Берліна.

У повоєнний час почав працювати в міліції (отримав звання полковника) та прокуратуру.

Початок юридичного шляху чи жарт, зіграний самою долею

Біографія цього одеського вченого-правознавця є насиченою, багатогранною та повною цікавих фактів.

Однак ми хотіли б зупинитися на тому етапі життя одесита, коли він чітко визначився зі своїм життєвим шляхом, обравши професію, яка згодом принесла йому колосальний успіх.

Так, коли завершилась війна й Марком Пилиповичем було закінчено навчання у вечірній школі, він відчув у собі величезне бажання здобути професію юриста. Проте, здається, саме провидіння вирішило зіграти жарт із майбутнім правознавцем, надавши йому можливість особисто переконатися в існуванні свавільного тлумачення закону.

Бувши фронтовиком, він мав право зарахуватися до будь-якого вищого навчального закладу, склавши вступні іспити на трійки.

Проте, одесит не став розраховувати на допомогу, тому став серйозно готуватися до іспитів, і в результаті все здав на відмінно. Винятком стала єдина четвірка.

Але серед тих осіб, хто був зарахований, прізвища Марка не було.Тому він вирішив піти до декана юридичного факультету Одеського національного університету, яким на той момент був Іван Омелянович Середа. Від нього молодик отримав пораду звернутися до Готта, який був секретарем міськкому. В результаті на ранок питання було вирішено. Проте, не дуже законним, зате цілком радянським чином. І як згодом було доведено часом, абсолютно справедливо.

Присутність під час історичної події

24-го серпня 1991-того, коли було проголошено незалежність України, Марку Пилиповичу пощастило бути присутнім у залі Верховної Ради, і бути одним із свідків цієї, справді історичної події. На той момент він чітко усвідомив, що йому як професійному юристу належить зайнятися створенням нової правової системи. І з цим завданням, талановитий одесит упорався блискуче.

Важлива посада

Після створення Одеської юридичної академії Марку Пилиповичу запропонували обійняти там посаду проректора з міжнародних зв’язків.

Ним було зроблено багато для того, щоб зміцнити міжнародний авторитет академії.

Вченим були написані численні наукові публікації (загальна кількість яких перевищила п’ятсот екземплярів). Він був володарем тридцяти п’яти державних нагород та почесного звання Заслуженого науково-технічного діяча України.

Марк Пилипович був дуже шановним серед колег та студентів, до його порад завжди прислухалися, а його думка вважалася однією з найбільш авторитетних. Він був неймовірно тактовною людиною, з чудовим почуттям гумору та вмінням створити навколо себе творчу атмосферу. Вчений не втомлювався повторювати, що все в житті має бути на гарному рівні. Це просте правило й стало для нього тим найголовнішим кредо, якому він не зраджував, і якого впевнено дотримувався протягом свого життєвого й професійного шляху.

Фото: porto-fr.odessa.ua