Одним із найпопулярніших реабілітаційних санаторіїв в Україні завжди був Лермонтовський курорт, в Одесі.

Розташований у центрі міста, на Лермонтовському провулку, 2, недалеко від парку імені Шевченка – в першій лінії від моря. Оточений морським повітрям та сонячним світлом, з відповідним, теплим кліматом – це місце любили не лише одесити, а й приїжджі, які долали великі відстані, щоб підтягнути здоров’я чи пройти реабілітацію за медичними показаннями.

У наш час санаторій вже не є таким топовим, як це було раніше, адже йому випало чимало випробувань та складнощів.

Як з’явився Лермонтовський санаторій і що змінилося з часом? Більше на iodessit.com.

Історія відкриття санаторію

Все почалося у 1914 році: тоді, професор Щеголєв (директор з медичної частини Одеського міського курорту) запропонував відкрити інститут фізичних методів лікування з “великим відділенням теплих морських ванн” – як розповідає Сайт “Вгороде”. 

Через рік санаторій був побудований, а належав він групі лікарів, на чолі яких був доктор Тригер.

Сама будівля була біля моря, біля великого саду і мала три корпуси. Тут були електричні та електросвітлові ванни, повітряні та парові ванни, кабінети для масажу та електризації, кисневі та морські ванни, грязі з Одеського лиману, мінеральна вода для пиття. За бажанням людини, проводили індивідуальні консультації з лікарем, а також, робили різні обстеження, за потребою.

Коли почалася громадянська війна, санаторій перестав функціонувати: тут лікували та доглядали поранених, відкрили інфекційний госпіталь та притулок для голодуючих дітей Поволжя.

Тільки до 1925 року двері будівлі знову відчинили для відвідувачів. Розширили спектр послуг: додався солярій та сонячні ванни, відкрився новий гідропатичний зал з великою кількістю ванн та душу. Оскільки деякі володіння перейшли приватним особам, відповідно, і комфорту побільшало: гарні кімнати відпочинку, харчування, догляд та консультації фахівців.

Наступні покращення

У 1927-28-х роках, на території санаторію з’явилися артрологічна та неврологічна клініки та біохімічна лабораторія.

Пізніше відкрили перше кардіологічне відділення, де був кабінет електрокардіографії: тут працював вчений, який спеціалізувався на курортології та фізіотерапії – М. С. Біленький.

З кожним наступним роком санаторій поповнювався новими відділеннями, відповідно розширювалися вузькопрофільні напрямки: гінекологічні, гастроентерологічні та дерматологічні клініки. Після цього з’явилося неврологічне відділення, яке очолив професор Маркелов.

У санаторії працювали найкращі лікарі міста, застосовуючи нові методики лікування та діагностики, що дозволило Лермонтовському санаторію, стати одним із найбільших та провідних курортним центром країни.

Під час війни

1941 року, коли окупанти захопили Одесу, тут організували госпіталь для поранених. Будівлі корпусу санаторію було практично знищено, а майно розграбовано – як повідомляє “Лермонтовский санаторий”. 

Музей курорту та наукова бібліотека (одна з найкращих у курортній справі) спалили. Після війни, тут продовжували лікувати і виходжувати поранених або солдатів, що звільнилися з полонів. Також, надійшли люди, які внаслідок війни стали інвалідами.

У післявоєнний час

У 1962 році санаторій було визначено базовим для здравниць профспілок України та Молдови, що означало гарні зміни у плані економіки та реконструкції будівель та відділень.

Почали відкриватися нові відділення та з’являтися нова техніка, що дозволила, більш якісно та поглиблено проводити діагностику, лікування та профілактику: з’явився загальнокурортний центр діагностики нервових хвороб, радіонуклідна лабораторія (досліджували щитовидну залозу, нирки, печінку). Діяльність Лермонтовського санаторію не тільки відновила колишню роботу, а й перевищила колишні успіхи, стаючи кращою, з кожним роком.

В наш час

У 2002 році санаторій та його територія були передані акціонерному товариству “Укрпрофоздоровниця” – контролюється приватниками.

З того часу санаторій почав переходити з одних приватних рук до інших. Але навіть на це, люди сильно не скаржилися, поки в 2019 році Мін’юст України не передав санаторій Міністерству оборони.

Це викликало безліч невдоволень, адже, міністри оборони “славляться” корупцією і страшно уявити, навіщо їм знадобилася ще й ця будівля.

На території санаторію безліч дерев спилили, оскільки вони були сухими і моментами, небезпечні. Сам санаторій перейменували на “Одеський”. Усі ці зміни не тішать одеситів та колишніх власників санаторію.

Санаторій продовжує функціонувати і навіть поповнюватися новим обладнанням, проте, відколи у курортному центрі стали змінюватися власники – це місце вже втратило колишню престижність і затребуваність.