28 Березня 2024

Історія епідемій чуми в Одесі: як місцеві жителі побороли хворобу

Related

Британець Джекобс – провідний одеський футболіст початку двадцятого століття

Німці та французи, поляки та прибалти, представники інших етносів...

Поповнити Київстар з будь-якого пристрою зі швидким зарахуванням грошей на рахунок у City24

Поповнити Київстар При необхідності швидко поповнити Київстар, зробити це можна,...

Жіночі кросівки – втілення елегантності та високих технологій

Зануртеся в захопливий світ стилю та комфорту, де кожен...

Які шорти adidas вам потрібні?

Спортивна форма – це неймовірно важлива частина тренувань, яка...

Share

Одесі не раз доводилося переживати різні епідемії, що не може не засмучувати. Чума наздоганяла місто понад п’ять разів – створивши цілу історію боротьби міста з цією недугою. Більше на iodessit.com.

У перекладі з італійської, “карантин” означає сорок днів. Саме таку кількість часу, моряки, що прибули, повинні були почекати, перш ніж, отримають дозвіл, повноправно увійти в місто. Але навіть такі обережності не спромоглися вберегти Одесу від страшних епідемій.

Що то за хвороба? Як чума з’явилася в Одесі? Де поховали померлих від хвороби?

Що таке чума

Чума відноситься до гострих інфекційних захворювань, супроводжується вкрай важким станом, високою заразністю і майже завжди, закінчується летальним кінцем.

Збудник чуми – чумна паличка, джерела та резервуари – в основному, гризуни, а переносники – блохи (причому, близько 50 їхніх видів).

Раніше, коли хвороба була не вивчена, помирало майже 100% заражених, але в наш час, при правильному лікуванні, можна вилікуватись, а смертність зустрічається у 10% випадків – як твердить “Википедия”. На щастя, в 21 столітті в нашій країні подібних випадків не зустрічається, в Одесі – зокрема.

Найпоширеніші форми чуми: бубонна та легенева, обидві вважаються небезпечними, але піддаються лікуванню – головне, якомога раніше звернутися за медичною допомогою.

Типові симптоми чуми, як правило, висока температура, озноб, біль голови, нудота і блювання, сильна слабкість і ломота в тілі – всі основні ознаки інфікування. Підтвердити діагноз, можна лише після спеціального лабораторного тестування.

Найчастіше чума зустрічається у таких країнах: Перу, Мадагаскар та Демократична республіка Конго (три найендемічніші країни).

Як уже згадувалося раніше, найважливіше – це якнайшвидше звернутися до лікарні, адже без лікування настає летальний кінець досить швидко (близько 24 годин).

Убезпечити себе, можна шляхом уникнення контактування з мертвими тваринами, інфікованими тканинами, а також, використовувати захист від укусів бліх.

Перший випадок в Одесі

Найперший випадок було виявлено ще 1797 року, на території Одеського порту. На судні, під назвою “Святий Миколай” помер матрос. На огляд тіла приїхав карантинний лікар і розпізнавши хворобу, сказав слова “чума”. Судно якнайшвидше залишили всі присутні, а потім його спалили. Після цього випадку всіх моряків тримали на карантині 40 днів, перш ніж пустити в місто.

Страшна епідемія 1812 року

Проте, 1812 рік надовго запам’ятався одеситам, адже тоді у місті й настала епідемія, і цього разу однією людиною не відбудешся.

2 серпня, того самого року, у “Театральному домі” померли троє жінок, а слідом за ними ще дві. Так, всього за три дні пішли з життя 8 людей. Явні ознаки (швидке перебіг хвороби, лихоманка і легка переданість) вказували на чуму.

Вже в кінці місяця кількість смертей досягла 30. Тоді, градоначальник Рішельє, спільно з Медичною Радою, вжили заходів. Місто поділили на 5 частин, у кожної був свій лікар, також оглядали кожен будинок, щоб виявити хворих та відокремити їх від здорових. Забороняли виходити з дому і спілкуватися між собою, щоб не наражатися на небезпеку.

Усі ці методи виявилися неефективними: починаючи з першого вересня, щодня помирало до 20 людей. Можливо, вжиті заходи допомогли, якби їх одесити дотримувалися, адже вони продовжували виходити на вулиці та перетинатися з іншими громадянами, а ринки продовжували працювати.

Вже до кінця осені кількість померлих досягла понад 1700 осіб. Тоді Рішельє ввів найсуворіший карантин по всьому місту, яке тривало 46 днів.

Одесою могли пересуватися тільки так звані мортуси та патрулі. Містом їздили візки з прапорами різних кольорів: червоний – означав, що перевозили заражених, білий – без ознак чуми, а чорний – перевозили трупів. А мортуси, одягнені у спеціальні, захисні костюми, допомагали перекладати хворих та померлих у потрібні візки. Лікарі також гинули від чуми, рятуючи життя одеситів.

До кінця року було підраховано, що з 20 тисяч людей, захворіло на чуму близько 4038 осіб, а померло 2632: виходить, кожен 8-9-й мешканець Одеси.

Де ховали загиблих

Усіх загиблих від чуми ховали у трьох місцях в Одесі – на цвинтарях.

Перший і найбільший цвинтар, який під час епідемії, вважався кінцем міста, нині знаходиться на вулиці Водопровідній. Людей вивозили і скидали до “братської могили”, а зверху засипали сміттям. Можливо, ви скажете, що це жорстокий спосіб поховання, без пошани померлих, але для того, щоб чумна паличка не поширювалася із землі, потрібно було засипати яму якомога вище, створивши гору. Пагорб, що з’явився над могилами, стали називати “Чумна гора” або “Чумка” – згодом, ця гора так і стала називатися – як розповідає  Сайт “048”.

Друге місце, де ховали померлих, було на місці Першого християнського цвинтаря. Згодом тут збудували зоопарк.

Ну і третє місце, що мало назву цвинтар Карантина, розташовується на території нинішнього парку Шевченка.

Кажуть, вже через багато років, після закінчення епідемії, американські компанії мали бажання розкопати гору для наукових цілей: вивчити чумну паличку та докладніше дослідити епідеміологію хвороби. Вони пропонували владі співпрацю і чималу грошову компенсацію за втручання, однак, розкопувати гору було вкрай небезпечно – були ризики піддати місто новим спалахом чуми, після довгих років спокою. Тому американська компанія отримала відмову.

Тема розкопки гори, неодноразово зацікавлювала багатьох. Адже, як відомо, померлих ховали буквально в тому, в чому вони померли – одяг, взуття та навіть коштовності, залишалися на трупах, а торкатися його – було небезпечно. Звичайно, закопані прикраси та коштовності, напевно, багатьом не дають спати ночами, спокійно.

Наступні епідемії чуми

Надалі Одеса зазнала нових епідемій, але ніякі не досягали таких масштабів 1812 року.

Таким чином, 1829 року померло 213 осіб. Завдяки тому, що випадки були не першими, міська влада вже знала, як організувати роботу та дотримуватися карантину – це допомогло у запобіганні біді у місті.

Коли, в 1837 році, до Одеси прибув шхун “Самсон” з Дунаю, шкіпер повідомив, що в каюті лежить його дружина, яка померла. Жінка загинула дорогою до Одеси і перебувала там уже кілька днів. Спочатку туди не наважувався зайти ніхто, бо боялися захворіти на чуму. У результаті, після огляду жінки, хворобу підтвердили, а потім, у місті, знову спалахнули випадки захворювання. Першими постраждали райони Слобідка та Молдаванка. У результаті за цей рік померло від чуми ще 108 людей.

1902 року, на території Одеського Привозу, було виявлено новий випадок чуми. Навіть журнал “Нива” писав про те, як боротися із хворобою.

За словами  Сайта “Маяк”, в журналі писали:

«Величезний базар, який дуже брудно утримувався і вже давно мозолив одеситам очі своїм неупорядкованим виглядом і своєю історичною гниллю і брудом. Патріархальні порядки, що панували тут, допустили існування згнилих, вогких крамничок і лотків, що просочилися багаторічними нашаруваннями бруду».

Останні випадки чуми в Одесі

Останній випадок чуми у місті було зафіксовано у 1910-11 роках. Тоді всі були здивовані, що хвороба спалахнула не в самій зоні карантину, тобто в порту, а в самому центрі міста. Пізніше з’ясувалося, що виною були “поселення щурів” та укуси бліх.

22 травня 1910 року був доставлений чоловік до лікарні, у якого підтвердили чуму. Це викликало якусь паніку серед мешканців, але незабаром їхня увага переключилася на нове лихо – холеру, яка теж заполонила місто і викликала цілу епідемію.

Тим не менш, спалах чуми не згасав, а навіть навпаки: влітку кількість хворих збільшилася, знижуватися початок лише до кінця осені, а вже в 1911 все закінчилося. Випадків було небагато, вони колись не зрівнятися з колишніми епідеміями та втратами, проте страх наводили.

Цього разу до випадків хвороби підходили більш науково: записували докладну історію хвороби, більше часу приділяли вивченню епідеміології, звичайно, лікуванню, спираючись на придбані раніше, знання, щодо цього недуга.

1911 року затвердили до 5 випадків чуми в Одесі, після чого подальших спалахів хвороби не спостерігалося.

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.