Одеська область, безсумнівно є дивовижним регіоном, адже практично кожен населений пункт там є справжньою історичною пам’яткою, якій притаманні свої традиції, звичаї і, звичайно, своє неймовірне минуле. Більше на сайті iodessit.
Численні багатства та потенціал цієї місцевості по-справжньому вражають і не залишають байдужим нікого, кому хоч раз пощастило побувати у цих місцях, та переконатися особисто у величезних та багатогранних можливостях Одещини.
Люди, що складають населення Одеського регіону (що також є окремим регіональним скарбом та багатством) відомі своєю працьовитістю, гостинністю, душевністю, щирістю та щедрістю.
Внаслідок цього немає нічого дивного в тому, що Одеський регіон має великий інтерес для вітчизняних та зарубіжних туристів, які бажають ближче познайомитися з історією цих місць, відвідати місцеві визначні пам’ятки, дізнатися людей, їхню культуру, фольклор, і звичайно ж, спробувати традиційну місцеву кухню.
Як показує практика, люди, приїжджаючи до того чи іншого населеного пункту Одеської області, навіть не уявляють, яку багату історію може мати непримітне, на перший погляд, місто чи село, і яку роль цей населений пункт відігравав в історичному минулому та відіграє в сучасності.
Село Тузли цілком можна віднести саме до таких населених пунктів, адже, як правило, він переважно викликає певні асоціації зі знаменитими та улюбленими “Тузлівськими лиманами” (заповідником, який є одним з найбільш відвідуваних місць регіону, і де можна побачити величезну кількість рідкісних видів рослин, птахів та тварин). Проте, про саме село, і тим більше про його історичне минуле, відомо не так багато. І це є образливою помилкою, адже, крім цікавої історії, дане село має величезний промисловий, культурний та економічний потенціал, який привертає увагу українських та іноземних бізнесменів, які бажають вивести село на новий рівень, реалізовуючи там свої проекти та втілюючи найсміливіші ідеї.
Так що, хто знає, – може через певний відрізок часу Тузли стануть одним із найрозвиненіших населених пунктів Одеського регіону, не знати історію якого буде соромно.
Але поки запаморочливе майбутнє Тузлів ще тільки попереду, в нашому матеріалі, з посиланням на novosti-koblevo, tat-muzey, tuzlivska-gromada ми, не відкладаючи на потім, ми вже зараз, не відкладаючи на потім, виправимо несправедливість щодо малої поінформованості про минуле Тузлів, і постараємося розповісти вам про історію цього населеного пункту, яка сповнена цікавих фактів, які є справжніми перлинами історії України та Одеського регіону, зокрема. Ми поділимося з вами секретом назви цього села, розповімо про основні етапи його розвитку (аж до наших днів), основні сфери діяльності тузловців та головний історичний промисел.
Тож, пропонуємо влаштовуватися зручніше, та вирушити разом із нами у захоплюючу подорож історичним минулим Тузлів – села, де жили справжні козаки.
Північно-Причорноморська місцевість
Як і більшість населених пунктів, місцем розташування яких було Північне Причорномор’я, територія Тузлів є місцем виявлення залишків, що свідчать про поселення пізньобронзового періоду (XIII-IX століть до н.е.), а околиця села є місцем виявлення плит, на які нанесені давньогрецькі написи.
Про заснування
Заснування населеного пункту відбулося до кінця вісімнадцятого століття, завдяки переселенцям з Білоруської держави та козакам, які перебували у Чорноморському козацькому війську.
Виникнення формуваннь козаків
Створення у вісімнадцятому столітті військового козачого формування належить до периоду російського уряду. Воно існувало до дев’ятнадцятого століття.
Його складовими були військові частини, де служили вірні запорожці, які фактично були колишніми запорізькими козаками.
Козацьким місцем поселення була територія між такими річками, як Південний Буг та Дністер.
Про період переселення
1792-го сталося переселення війська ближче до Кубані, де козаки заснували сорок куренів, центральний з яких знаходився в Катеринодарі.
1802-го туди ж судилося переселитися Катеринославському козачому війську, а в п’ятдесятих роках – Азовському козачому війську.
Забігаючи наперед, слушно зазначити, що у 1860-му до них приєднали кавказьких лінійних козаків, з якими вони об’єдналися, внаслідок чого сталося виникнення нового Кубанського козачого війська.
Щодо безпосереднього заснування поселення
Приблизно двадцятих роках дев’ятнадцятого століття, ця місцевість стала територією переселення кріпаків, місцем проживання яких була Воронезька, Курська та Орловська губернії.
У цей період селу було дано його найменування, якому “посприяло” солоне озеро Тузли (у сучасних реаліях ця водойма є дуже привабливою, як для українських туристів, так і для іноземних; озеро розташовується на місцевості, що охороняється, і там люблять гніздуватися водоплавні птахи, кількість яких перевищує кілька сотень). Так, безпосереднє заснування поселення Тузлiв відбулося у кінці вісімнадцятого сторіччя. Цьому сприяли чабани, які у супроводі своїх отар кочували в придунайських степах поряд із солеварнями, завдяки чому населеному пункту і була дана подібна назва, адже тюркська мова перекладає слово “туз”, як “сіль”.
Розвиток промислу
Російсько-турецька війна 1806-1812-х призвела до того, що озера, які входили в Тузлівську групу (йдеться про Бурнаса, Алібея, Шагани) стали місцем розташування промислу, за допомогою якого добували самосадну сіль. Село на початку дев’ятнадцятого століття часом звали Конторою.
Виникнення садиб
Пізніше неподалік контори відбувалося виникнення постійних садиб. До 1825-го, крім двох будинкових споруд з сараєм і погребами, які були власністю контори, там вже були житлові будинки (двадцять одна штука), землянки (сімнадцять штук), плетневі будинки (вісім штук). Мешканці, які складали тамтешнє населення, зараховувалися до міста Аккерман.
Поступове заселення
З часом у цю місцевість у великій кількості стали прибувати поміщицькі біженці з різних регіонів, до яких входила Полтавська та інші українські губернії. Крім українців, ця територія ставала місцем , молдован та особам, що належать до інших народностей. Остаточно самостійним населеним пунктом село стало приблизно в тридцятих роках дев’ятнадцятого століття.
Селянський виступ
1861-ий ознаменувався виступом місцевих селян проти такого явища, як грабіжницькі напівкріпацькі умови, які диктувала селянська реформа. За допомогою викликаних військ виступ був придушений.
Головне волосне село
У 1886-му село, яке “очолювало” Тузловську волость в Одеському повіті (на той час Херсонська губернія) було місцем проживання шістсот сімдесяти дев’яти осіб. Дворові господарства полягали у кількості дев’яносто чотирьох. Також населений пункт був наділений православною церквою та лавкою. Недалеко була розташована його одна лавка з земською станцією.
Одиниці повіту
Тузлівській волості судилося стати адміністративною територіальною одиницею в Одеському повіті. У 1886-му її складовими були:
- поселення – вісім штук;
- сільські поселення – сім штук.
Чисельність населення складала практично три тисячі жителів.
Чим займалися тузлівці?
Переважно населення Тузлів займалося такими сферами діяльності, як землеробство (вирощуванням пшениці, вівса, кукурудзи), садівництво, вирощували баштанні тютюн, розводили худобу (велика рогата худоба, коні, вівці, свині).
Стосовно фабрик та заводів, то в основному, на той період часу в населеному пункті та губернії, в цілому, спостерігався розвиток борошномельних, чавуноливарних та механічних, а також цукробурякових підприємств, найбільші з яких розташовувалися в містах Одеса та Миколаїв.
Рибальська діяльність Тузлів була розвинена у водах Дніпровського лиману (там ловили білугу, осетра, севрюгу, камбалу), а в самій річці проходив вилов тарані, чехоні та ляща. Процес торгівлі переважно був зосереджений у місті Одеса. У 1891-му тузловські соляні промисли були місцем роботи знаменитого письменника Максима Горького, яким в одному з його оповідань було відображено нестерпне життя робітників.
Воєнний період та шана пам’яті героям
В період Другої Світової війни більше двохсот сільських жителів воювали за те, щоб Батьківщина була вільною і незалежною, сто двадцять загинули в жорстоких боях, вісімдесят два – здобули високі урядові нагороди.
Виходець з Тузлів молодший лейтенант Конєв за якості у вигляді мужності та відваги, які він проявив під час боїв з німецько-фашистським загарбником, у лютому 1945-го отримав звання, відповідно до якого він став Героєм СРСР. Варто зазначити, що 1965-ий ознаменувався спорудженням в Тузлах пам’ятника на честь воїнів-односельців, які загинули у битві з гітлерівцями. А в 1975-му фасад місцевої школи прикрасили меморіальною дошкою, присвяченою згаданому молодшому лейтенанту Конєву, який навчався в цій школі.
Радянський період
Радянський період ознаменувався подальшим розвитком самих Тузлів та інфраструктури населеного пункту, зокрема. Так, була розвинена діяльність клубу на двісті місць, бібліотечний фонд розширився до семи тисяч книг, який був розрахований на сорок дітей. Трудящі тузловці могли скористатися послугами трьох магазинів, Будинку побуту, відділення зв’язку, автоматичної телефонної станції та ощадної каси.
Пострадянський етап
У пострадянські часи село продовжило свій розвиток, але воно вже увійшло до складу Коблевськоі об’єднаноі територіальноі громади.
У цей час виноробному радгоспу імені Фрунзе виділили сільськогосподарські угіддя (майже чотири гектари) і орні землі. Спеціалізацією господарства стає зерновиробництво, м’ясо-молочне тваринництво. Щодо населення, то воно в цей період продовжує збільшуватися, і станом на 2001-й рік становило понад дев’ятсот тузловців, а сільська територія розширилася до ста шістдесяти дев’яти тисячних квадратних кілометрів.
Сучасний етап
Говорячи про сучасний етап згаданого села, варто зазначити, що всупереч проблемам, воно продовжує розвиватися, намагаючись йти в ногу з поглядами сучасного світу та його пріоритетами. Серед усього іншого, на окрему увагу заслуговує туристичний потенціал Тузлів, який зростає, допомагаючи селу розвиватися і ставати краще. Місцева влада намагається врахувати прохання місцевого населення, завдяки чому тузловцям вдається самостійно вирішувати багато проблем місцевого характеру, що наділяє село мирним характером та вмінням на практиці втілювати поняття децентралізації.
В межах сучасних реалій село входить до Тузловськоі територіальноі громади, яка визначається красою своєі природи та величчю історії, а також славними промисловими традиціями і значним економічним потенціалом. Останнє є особливо привабливим для інвесторів та бізнесменів, які бажають втілювати свої проекти саме в цій місцевості.
Участь в історичних подіях населеного пункту представників різних національностей та вихідців з різноманітних регіонів є черговим свідченням багатонаціональності та багатокультурності Одещини.
Потужна промисловість, різноманіття ремесел та видів діяльності, що споконвіку притаманні Тузлам, є доказом невпинноі працьовитості та завзятості жителів Одеського регіону.
Виходячи з усього вищенаписаного, можна дійти висновку про те, що Тузлам притаманна дивовижна історія, яка буквально рясніє неймовірно цікавими фактами та подіями, що утворюють цілі етапи розвитку та становлення цього населеного пункту Одеського регіону.
Так що село однозначно заслуговує на додавання до списку місць для відвідування, щоб кожен міг на власні очі побачити ті місця та пам’ятки, які так яскраво та цікаво описані в історичній літературі, а також особисто доторкнутися до величного минулого цієї перлини Одеського регіону, яка має набагато більше значення та цінність, аніж помилково може здатися на перший погляд. І незважаючи на те, що згадане село являє собою доволі невеликий населений пункт, там є що подивитися, чим вразитися, і що дізнатися, а історія даного села є очевидним та безсумнівним доказом цього.
Фото: 1ua
