Друге травня 1925 року. Футбольне поле (так тоді називали стадіони) переповнено. Численні мешканці Одеси заповнили простір навколо того місця, де пройде цікавий матч. Таке побачиш не часто: до Одеси грати товариські матчі приїхала збірна СРСР. На той час футбол не втратив популярності, а рівень гравців був настільки високий, що до нас у місто помірятися силами приїжджали провідні футболісти міст, які визначали тоді моду у популярному виді спорту. Більше на сайті iodessit.
Чому збірна країни приїхала саме до Одеси
До середини 1920-х років любов до футболу зросла настільки, що одеський міський турнір збирав понад сотню команд: 100 команд, розподілених на 5 класів.
На матч із головною збірною країни, що проходив на полі “Міськтран”, вийшов другий склад збірної Одеси. Місце проведення було обрано невипадково. Справа в тому, що команда, що носила ту саму назву, що й поле, двічі, у 1923-му та 1924-му роках, ставала чемпіоном Одеси, а у 1923 році – віце-чемпіоном України. У збірній міста грали головним чином футболісти “Местрана”.
Другою причиною стало те, що поле було розташоване у Вагнеровському провулку, на морських схилах, за кілька хвилин від морського узбережжя.
Отже, на початку травня 1925 команди на полі “Міськтран” запросив суддя Іван Савостьянов. Це був досвідчений арбітр з дореволюційним стажем. Вже у роки Радянської влади він судив матчі найвищого рівня, включаючи фінали футбольних турнірів Спартакіади.
Матч під номером “чотири”
Травневий матч, який внесено до футбольних видань, став для збірної СРСР четвертим зі списку неофіційних ігор. Саме цей номер вказують футбольні довідники різного часу видання.
Збірна СРСР домінувала на полі, а одесити майже весь матч провели в обороні, періодично організовуючи контратаки і часто залишаючи суперників у положенні “поза грою”.
Результат – нульова нічия – був розцінений як безперечний успіх, оскільки в Одесі були готові до розгрому: наприкінці квітня того ж року збірна СРСР розгромила харків’ян із рахунком 7:1. А, на думку журналістів, найкращими гравцями були воротар Іван Тіпікін та Антон Жук.
Воротар одеситів добре був відомий уболівальникам зі стажем. Вони мали змогу оцінити його гру у складі знаменитої команди “Чорне море”, потім у команді “Вега” та, з 1922 року – у “Міськтрані”, флагмані одеського футболу.
Антон Жук, який представляв команду “Канатники”, виступав у центрі оборони. Це був один із найсильніших захисників країни. Після матчів зі збірною країни Жук увійшов до числа найкращих футболістів лінії оборони.
Після пам’ятного матчу фахівці звернули увагу на гравця “Кожтресту” Василя Котова, який, хоч голів не забив, але відзначився найбільше за одним критерієм. У ході гри, завдяки його старанням, форварди “гостей” близько 20 разів опинилися в так званому штучному положенні “поза грою”. За це досягнення одесита назвали королем офсайдів.
У травні 1925 р. на полі “Міськтран” відбулося ще два матчі між тими самими суперниками. На жаль, обидві гри закінчилися сумно для одеських любителів гри в шкіряний м’яч.
