Одеса завжди славилася не лише морськими краєвидами чи дивними вулицями, а й статусними закладами у європейському стилі та смачною кухнею. У місті можна було відвідати заклад на будь-який смак, будь-яку компанію та будь-який гаманець. У дешевих пивних найчастіше відпочивали чоловіки: завжди галасливо і багато народу, пахло пивом та рибою. А в атмосферних ресторанах можна було зустріти подружжя за вечерею, там подавали вишукані страви в посуді з фарфору або фаянсу. Більше на iodessit.com.
Дорогий – не означає найкращий
Для одеситів не важливо було ходити лише в дорогі заклади, тут мали попит і звичайні бари, і маленькі пекарні. Так, один грек Коста відкрив один із перших ресторанів в Одесі, але ціни були невисокими. Коли почали відкриватися інші ресторани та згодом, піднімати ціни на страви, Коста залишав колишні – не більше 10 копійок за порцію страви. До того ж, він прославився дружнім і дбайливим ставленням до гостей і навіть особисто годував їх м’ясом. Коста навіть влаштовував безкоштовні обіди для бідних та потребуючих, а деяким надавав обід у борг, не розраховуючи, що його буде повернено.
У ресторані була переважно проста українська кухня: борщ, вареники, овочеві салати, яловичина, різні каші. Тут можна було випити не найкращого вина, зате каву вважали чудовою.
На жаль, назву ресторану історія не вберегла, але приємна нотка післясмаку від прекрасного закладу та його господаря, залишилася.
Ресторан Отона
Як розповідає Сайт “Оdessa1.com”,, головним конкурентом Кости став француз Отон та його заклад “Отон”. І це незважаючи на те, що заклади були різних рівнів: Отон вважався дуже дорогим рестораном, в якому звичайний бідняк, працівник або представник середнього класу, з доходом 50-100 рублів, не могли собі дозволити пообідати тут. Середній чек у цьому ресторані складав близько 1 рубля, і це без вина. Оскільки вино вважалося добрим, за нього платили ще карбованець.
Заклад знаходився біля моря, тому сюди заходили і моряки, і приїжджі, і купці. У ресторані подавали страви з посиланням на французьку кухню: устриці, різні види птиці, баранину, французькі відбивні та рибу у вині. Кава була посередня, зате можна посмакувати десертами.
“Як у Федотича”
Так говорили одесити, порівнюючи гарні ресторани з найкращим закладом 1850-х років. Опанас Федотович відкрив ресторан біля готелю під назвою “Європейський”. Заклад відрізнявся тим, що поєднував у собі відразу кілька кухонь, а це було рідкістю: українську, російську, європейську та середземноморську.
Федотович прагнув розвитку і тому закуповував у ресторан нове обладнання, плити, прилади, техніку. При цьому ціни були цілком доступними.
У залі було встановлено піаніно, що не могло не тішити відвідувачів увечері.
Кондитерська “Фанконі”
Можливо, хтось здивується, але в Одесі кава та десерти мали чималий попит ще в 19 столітті. Знаменитий заклад Фанконі, неодноразово згаданий у літературі та пресі, підкорив не одну даму найсмачнішими десертами.
Заклад відкрив Яків Фанконі, однак через кілька років він помер і керівництво перейшло до родича. Але назва залишилась колишньою, а бувала популярність лише примножилася. Сюди зазирали такі відомі люди, як Бунін, Маяковський, Чехов, Ільф та Петров.
У кав’ярні варили найкращу каву в місті, що приваблювало чоловіків збиратися компаніями за літніми столиками, обговорюючи важливі питання, покурюючи сигари і смакуючи напій, що бадьорить.
Пивна “Гамбрінус”
Ця пивна увійшла в історію як найпопулярніша в Одесі, наприкінці 19 століття.
Закладів було кілька, всі вони існували у різний час. Найперша була відкрита у 1868 році на Грецькій площі, як повідомляє Сайт “Oдесская жизнь”, а найпопулярнішою вважалася на Дерибасівській, відкрита у 1897 році.
З назви ясно, що сюди приходили по пиво. Але не менш популярною тут вважалася справжня одеська кухня з її традиційними стравами.
Заклад повністю уособлював старовинний дух міста, а сучасний Гамбрінус усіма силами намагається це зберегти.
У меню знайдеш різні одеські страви: щуча ікра, морепродукти і риба, страви з різними видами сиру, такими, як сулугуні, всілякі салати. Розмаїття пива не могло не тішити – у наявності завжди було не менше десяти видів.
Що можна було знайти у меню
Навіть у 19 столітті, коли кулінарія не була настільки розкрита та вдосконалена, існувало поняття “традиційних, одеських страв”.
Страви, які можна було знайти практично у всіх ресторанах міста, поступово стали справжніми одеськими вишукуваннями. Згодом стандартне меню вже вважалося якоюсь рідкістю і знайти гарну одеську кухню було за велику радість.
Коли єврейська кухня стала тісно зв’язуватися з одеською, з’явилися страви, як хумус, форшмак, фарширована риба.
В одеських ресторанах подавали борщ, вареники та інші борошняні вироби, ікру з баклажанів, курячий бульйон, помідор з бринзою під назвою “Бичаче серце”.
На основне подавали м’ясо – бефстроганів, м’ясо з чорносливом, курка. Але головним козирем міста, все ж таки вважалася риба і морепродукти: бички, камбала, скумбрія, рачки.
У переліку десертів часто можна було знайти різний рахат-лукум або млинці з сиром. У принципі, молочна продукція в Одесі була теж приватним явищем.
