1 Грудня 2022

Стадіон “Чорноморець” – спортивна арена біля самого синього моря

Related

Як з’явилася та розвивалася медицина в Одесі

Історія Одеси зберігає безліч цікавих, захоплюючих і часом героїчних...

Що подивитися в Одесі по приїзду

Всі ми любимо подорожувати, хтось більше, хтось менше, але...

Пам’ятне місце чи праватна власність: історія Лермонтовського санаторію

Одним із найпопулярніших реабілітаційних санаторіїв в Україні завжди був...

Історія епідемій чуми в Одесі: як місцеві жителі побороли хворобу

Одесі не раз доводилося переживати різні епідемії, що не...

Гастрономія Одеси: що їдять і до яких закладів ходять одесити

Кожна країна має свої особливості в приготуванні страв та...

Share

31 жовтня 1962 року на головній спортивній арені Одеси зібралося 25 тисяч глядачів, щоб побачити цікавий матч чемпіонату СРСР з футболу між командами “Шахтар” із Караганди (Казахстан) та “Локомотив” із білоруського Гомеля. Це була фінальна зустріч двох команд, які претендували на участь у іграх класу “А” (радянська прем’єр-ліга). На шляху до фіналу карагандинці посіли перше місце у другій зоні Союзних республік, випередивши на 8 очок найближчого суперника. Білоруси перемогли у першій зоні, щоправда, із більш скромним результатом. Більше на iodessit.com.

На полі одеського стадіону Чорноморського морського пароплавства команди вивів суддя О. Цаповецький. Матч видався дуже напруженим та приніс перемогу футболістам Середньої Азії – 1:0. Але це було не все. Четвертого жовтня на тому ж стадіоні пройшла гра у відповідь, яка закінчилася нульовою нічиєю. Цей результат вивів “Шахтар” до Вищої ліги. Проте команді не вдалося там пограти, оскільки у футбольне господарство було реформовано так, що переможці фінальних матчів класу “Б” того року залишились там і наступного сезону.

Спочатку були “дикі” футбольні майданчики

Як ми бачимо, для проведення матчів Федерація футболу обрала Одеський стадіон ЧМП. В основі цього, найімовірніше, було бажання провести ігри на нейтральному полі; стадіон Одеси відповідав нормам на той час. Здається, погодні умови також зіграли свою роль. Попри близькість зими, жовтень в Одесі часто приносить суху та відносно теплу для гри на відкритому повітрі погоду.

Як відомо, Одеса вважається неофіційною футбольною столицею України. Там було створено перші футбольні клуби, у нього грали майже скрізь, де дозволяли розміри території: на пустирях, у парках, на околицях міста. Найпопулярнішим і найвідомішим місцем була галявина в Олександрівському парку, який став пізніше парком ім. Тараса Шевченка. Десятки років потому на місці галявини виник “Зелений театр, а неподалік нього – стадіон.

Стадіон біля приморських схилів

Фото з сайту odessa-sport.info

Будівництво стадіону, на якому було заплановано футбольне поле, бігові доріжки, зали для тренувань, місця для преси, почали в 1925 році. Роботи тривали до 1936 року, що можна виправдати стратегією розвитку Радянського Союзу. Насамперед треба було створити промисловість, у тому числі ту, яка шила б форму спортсменам і виробляла б м’ячі для їхньої гри.

Незадовго до офіційного відкриття стадіон випробували спортсмени збірної СРСР, яку 1935 року приймала збірна Одеси. Матч завершився почесною для останніх нічиєю: 0-0. Це був останній матч головної команди країни перед війною, а наступний матч команда, складена зовсім з інших гравців, провела лише через 18 років.

Настав 1936 року. 18 травня 1936 року на стадіоні відбулися святкові заходи, присвячені офіційному відкриттю арени. На них був присутній лідер комуністів Станіслав Косіор, на честь якого був названий стадіон. Тоді була мода називати міські об’єкти, вулиці, парки тощо іменами вищих чиновників. Щоправда, коли тих знімали з постів і піддавали репресіям, імена одразу зникали з табличок та покажчиків. Коли Косіор став ворогом народу, спортспоруді дали цілком банальну назву “Стадіон парку імені Т. Г. Шевченка”. Повернімося на день 18 травня 1936 року. Увечері було реалізовано головний пункт святкової програми. Одеське “Динамо” зустрілося з командою “Сталь” із Дніпропетровська. Фінал свята вийшов мажорним. Одесити виграли з рахунком 1:0.

1941 року на цьому стадіоні кілька матчів чергового чемпіонату у Вищій лізі провів одеський “Спартак”. За десять днів до початку війни, 12 червня наші спортсмени переконливо переграли одноклубників із Ленінграда (3-1). Останні голи у мирній Одесі забили Іван Борисевич (два) та Леонід Орєхов (один).

Фото с сайта odessa-sport.info

Після війни стадіон став місцем, де проводив свої матчі одеський “Харчовик”, потім він став місцем проведення домашніх матчів “Чорноморця”.

.,.,.,.