У 1925 році в Одесі, місті, яке відомо своїми шаховими традиціями, народився хлопчик Фіма. Батько малюка одесита Петро Юхимович Геллер був великим любителем шахів і навіть колись опанував цю старовинну гру за допомогою знаменитого майстра Бориса Верлінського.
Подібно до юних одеситів 1920-30-х років, хлопчик захоплювався футболом, у якому блищали М. Трусевич, А. Злочевський та багато інших зірок. Стати майстром цієї гри не судилося – не прийняли до футбольної секції Одеського палацу піонерів. Більше на iodessit.com.
Перші кроки по чорно-білому полю та війна
По сусідству з футболістами там же, у Палаці піонерів, займалися шанувальники 64-клітинної чорно-білої дошки та фігур на ній. Юхим подався у шахісти. Тут, можливо, свій вплив здійснила любов до шахів, яку мав батько. Трохи поринувши у секрети старовинної гри, юний спортсмен взяв участь у кількох змаганнях.
Хлопець швидко набирав досвіду, але подальшому спортивному зростанню завадила війна. У 1944 році його було призвано в армію. Молодого солдата направили до авіаційних майстерень 15-ої Повітряної армії, у складі якої він перебував авіаційним механіком базового аеродрому. Літаки, які обслуговував на землі Геллер, знищували літаки супротивника у небі.
Доля, пов’язана з шахами
Після демобілізації з лав Червоної Армії у 21-річного одесита був вибір: здобути вищу освіту або продовжити шлях до шахових вершин. Наш земляк вибрав обидві варіанти. Враховуючи те, що учасників війни користувалися особливими шануванням та турботою під час вступу до вишів, Юхим Петрович подав документи на економічне відділення Одеського держуніверситету. Піклуючись про навчання, Геллер не забував шахи. В 1949 році наявність звання “кандидат у майстри спорту” дала йому право представляти університет та Одесу на першості Української РСР. Змагання відбулись в Одесі. У тому пам’ятному турнірі Ю. Геллер розділив друге та третє місця з іншим спортсменом.
Мабуть, значним успіхом варто визнати його виступ у 18-му всесоюзному чемпіонаті. Спочатку йому не було рівних в іграх попереднього групового етапу. Вже у фінальному турнірі Геллер набрав дванадцять із половиною з дев’ятнадцяти можливих очок і посів підсумкове третє місце, хоча й розділив його з чемпіоном Ленінграда Марком Таймановим. Безперечно, варто звернути увагу на те, що з шахістами, які розділили перші два місця, наш земляк зіграв внічию.
У 1950 році, знову-таки в Одесі, Геллер став чемпіоном Української республіки. У 1952 році до Геллера прийшов перший міжнародний успіх. У складі збірної СРСР він став переможцем Всесвітньої шахової олімпіади 1952 року. Тоді у Дубровнику він був наймолодшим шахістом збірної.
Одесит, який увійшов до шахової еліти світу
Надалі Юхим Петрович був незмінним учасником чемпіонатів СРСР, а 1955 (Москва) і 1979 року (Мінськ) став чемпіоном. У першому випадку він розділив найвищий ступінь п’єдесталу з легендарним Василем Смисловим, який через два роки став чемпіоном планети. Вдруге лаври переможця дісталися 54-річному Геллеру одному. З 1962 до 1971 року він був учасником циклів матчів претендентів на світову шахову корону.
Багато років міжнародний гросмейстер Геллер був членом збірної країни, яка брала участь у Всесвітніх шахових олімпіадах. В її складі він став семиразовим чемпіоном світу.
Юхим Петрович був відомий як майстер гри у гострих позиціях, у тому числі коли матеріальна перевага була на боці супротивника. У колі видатних спортсменів його вважали великим шаховим теоретиком, який зробив свій внесок у дослідження низки шахових дебютів.
