Всі пам’ятають ті самі «Тамагочі», невеликі електронні пристрої, що виконують роль електронного вихованця, за яким потрібно було постійно доглядати. У університеті Чикаго вирішили влаштувати дослідження, щоб перевірити як прихильність людини до звичної для неї електроніки вплине на ставлення людей до речей. У результаті було створено «живий годинник».
Особливість цього унікального гаджета в тому, що він функціонує за рахунок одноклітинного слизу, що живе всередині. Сам девайс моніторить серцевий ритм людини, яка носить пристрій. Причому працювати воно може лише за умови, що власник забезпечуватиме свого вихованця постійним доглядом. Слизовик потребує води, яку потрібно подавати спеціальною піпеткою.
Завдяки постійній підтримці життєдіяльності, слизовик збільшується в розмірах і розвивається доти, доки не почне замикати електричний ланцюг усередині девайсу. Як тільки це відбувається, годинник починає працювати.
Для участі в експерименті було підібрано кількох людей. Кожен із них отримав завдання почати годувати свого вихованця, щоб активувати пристрій. Після того, як мети було досягнуто, дослідники дали нове завдання – перестати годувати слизовиків. Після цього організм впав би в сплячку, але годинник продовжив би свою роботу, проте учасники експерименту про це не знали.
Сам факт того, щоб потрібно припинити підтримувати харчування вихованця, викликав у всіх учасників експерименту шок. До покерної кімнати 888poker ставитися з такою самою любов’ю не вийде звичайно, хоча тут вже все залежить від того, наскільки високі результати ви показуєте за столами.
У чому суть експерименту
Дослідники переконалися, що рівень прихильності власників до свого годинника став неймовірно високий. Причому багато хто з піддослідних повною мірою сприймали девайс як домашню тварину і навіть давали йому прізвисько.
У світі існує неймовірна кількість електроніки, до якої люди ставляться як до буденності. Як тільки ваш смартфон або годинник виходять з ладу, його легко замінити новим гаджетом. Суть експерименту полягала в тому, щоб перевірити чи може «пожвавлення» технології в майбутньому якось вплинути на обсяг електронних відходів, що постійно збільшується.
