Петро Панч: солдат, громадський діяч, письменник

2. July 2021 Vitalii Orlov

4 липня 1891 року в родині майстра-столяра міста Валки Харківської губернії народився майстер слова Петро Панч (Петро Йосипович Панченко), пише iodessit.com.

Бурхливий початок 20-го століття

Дитинство і юність майбутнього письменника проходили в неспокійний для країни час з політичною нестабільністю, Японської, Першої світової й Громадянської війнами. Все це вплинуло на те, що письменницькою діяльністю він зайнявся тільки в 30 років, коли був уже досвідченою людиною.

Починалося ж усе з того, що він став писарем в рідному місті, а потім - працівників канцелярії Інституту шляхетних дівчат у Харкові.

У 1915 році закінчив землемірне училище в Полтаві, але був мобілізований в армію, яка зазнавала великих втрат на фронті, а освічені люди виявилися важливішими там, ніж в тилу.

В ході бойових дій освічені й просто розумні солдати часто відправлялися отримувати офіцерську освіту на прискорені курси. Саме так вчинили військові начальники з Петром, відправивши його в Одеське Сергіївське артилерійське училище, яке він закінчив у 1916 році, отримавши чин прапорщика, і повернувся на фронт.

Встиг Петро Йосипович взяти участь в Громадянській війні. Спочатку, в листопаді 1918 - грудні 1919 року він був офіцером артилерійського полку Запорізького корпусу армії УНР, а потім, в січні 1920 в складі групи військ отамана Волоха перейшов на бік Уряду радянської України, продовживши службу вже в Червоній Армії.

Початок літературної діяльності

Закінчення Громадянської війни означало перехід до мирного життя. На відміну від багатьох учасників бойових дій, Петро Панч не став продовжувати військову кар'єру, хоча, можна припустити, що вона склалася б добре. Він повернувся в Валки та згадав свою довоєнну спеціальність землеміра, по якій толком не попрацював. Паралельно з основною роботою він писав літературні твори, публікуючись з 1921 року в місцевій газеті «Незаможний селянин». Згодом до нього прийшов псевдонім - Панч (скорочено від справжнього прізвища).

Уже через два роки з початку письменницької діяльності Петро Панч видає книги «Там, де верби над ставом», «Гнізда старі», «Поза життям» та інші. Видання книг в ті роки було з одного боку, справою складним - в країні не завжди вистачало елементарних харчових продукти; з іншого - справою державного значення, оскільки потрібно було популяризувати культуру, літературу, традиції молодий України.

 

Протягом 15 років, з 1923 по 1938 роки український письменник співпрацював з різними виданнями, був членом громадських організацій літературного напряму.

Йому випала честь представляти в 1935 році в Парижі радянських письменників на Всесвітньому Конгресі щодо захисту культури.

фото

Останній етап творчості

Окремим пунктом багатою біографії Петра Панч стала його робота на радіо в роки

війни з фашистами. Він був головним редактором літературного відділу україномовної радіостанції "Радянська Україна".

Головне місце у своєму ефірі радіостанція відводила того, що відбувається на фронті. Для цього аналізувались повідомлення Радінформбюро, матеріали різних газет, зарубіжна хроніка.

Новини українського радіо чекали мільйони радіослухачів, особливо якщо мова йшла про наближення звільнення міст і сіл. Так було і у квітневі дні, коли літературний відділ Петра Панча готував до ефіру повідомлення про звільнення Одеси, Роздільної, Акермана, інших міст Одеської області.

Після війни Петро Панч повертається до Харкова, де стає на чолі місцевої організації Спілки радянських письменників України, в 1966-1969 роках він був секретарем правління Спілки письменників України.

Письменник Петро Панч збагатив українську літературу великою кількістю своїх творів, серед яких новели й твори для дітей, етюди-спогади і романи про життя і побут України.