Одеса породила величезну кількість творців. Деякі з них народилися в Одесі та прожили тут все життя, деякі покинули рідні землі, інші ж прибули з інших регіонів або навіть країн, але полюбили це місто і творили саме тут, пише iodessit.com.
Якщо озирнутися і подивитися на історію місцевого мистецтва у всіх його проявах, то які письменники відразу ж припадають на розум? Природно, відразу ж в уяві спливають образи Ільфа і Петрова, Жванецького, Юрія Олеші… Неможливо не додати у цей список перших асоціацій і Катаєва. Ці автори назавжди залишаться в пам’яті літературного життя Одеси, але були (та є) ще інші, хіба не так? Деякі з них більш помітні в низці потоків інформації, деякі ж практично не отримують уваги аудиторії. Якою б не була ситуація з популярністю, зараз ми подивимося на тих авторів, які згадують не так часто. Автори ці принципово різні, але їх об’єднує одне — найзнаменитіше місто на півдні України.
1 — Едуард Багрицький
Цей письменник і поет в свої часи викликав гострі політичні суперечки своєю творчістю.
Народжений в єврейській родині у 1895 році, він почав свій шлях стандартно для будь-якої іншої дитини: навчання в школі, ігри з друзями у дворі, виховання у звичайній для тих часів сім’ї, де батько працював, а мати займалася побутом… І паралельно зі всім цим він творив, і творив так, що вже в 1913-14 роках його твори потрапили в альманах. Згодом публікацій від нього ставало все більше, і інтерес до особистості та творчості юного поета і письменника тільки зростав.
З молодого віку він значно відзначився в колі юних здобувачів істини творчого світу, і таким чином був добре знайомий з літературними геніями Одеси: вже згаданими Ільфом і Петровим, Юрієм Олешей, Валентином Катаєвим тощо. І ці генії згадували свого друга у щоденникових записах, листах і, звичайно, відгуках.
Якийсь час Едуард Багрицький служив під прапором Червоної армії і творив на догоду пропаганді та агітації, однак, не можна сказати, що він виступав виключно за ідеї революції. Не чужою була йому й ідея свободи й індивідуальності. А конфлікти в творах Багрицького — це те, що дійсно актуально для цих земель, і що дійсно було у протистоянні простих українських людей і адептів революції і соціалізму.
Одним з найяскравіших прикладів творів цього автора буде його «Дума про Опанаса» — історія якраз про вищеописану ідею. На догоду системі цей твір було розкритиковано, як і його автора, за буржуазний націоналізм. Космополітичні ідеї свободи, скептичне ставлення до вождизму та західні цінності, у цілому, в країні на той момент не тільки не цінувалися, а й суворо засуджувалися.
На жаль, свій життєвий шлях письменник і романтичний поет закінчив рано. Його спіткало загострення астми, яке він не пережив. Проте, пам’ять про нього увічнена не тільки у сухій фактологічній історії, а й у творах його братів і сестер по перу.
2 — Віра Інбер
Ще одна автентична уродженка Одеси, яка збагатила своє рідне місто не тільки у літературному, а й у журналістському плані. Народжена у 1890 році, у 1910 єврейська-одеська письменниця вже публікувала свої перші роботи для широкої аудиторії.
Журналістська робота Віри Інбер значно обганяла свій час. Нехай в той період не було таких чітких ідей про журналістські стандарти і тим більше не було такого жанрового розмаїття, але Віра Інбер інтуїтивно писала нариси по стандартам майбутнього.
Журналістка багато подорожувала і багато разів відвідувала Францію, і звідти до Одеси «прилітала» інформація про модні тенденції, місцеву красу і паризьку естетику. Також вона працювала кореспонденткою у Німеччині та Бельгії, та й по рідній країні теж багато подорожувала.
Але не тільки модою і естетикою були пересичені твори Віри Інбер. Ця письменниця бачила страхи великої війни, перебуваючи в блокадному Ленінграді, і запам’ятовувала страхи боротьби за життя в своїх творах.
Віра Інбер прожила довге життя, яке вона дуже високо цінувала, але старість видалася для неї «скрипучою» і вкрай болючою. Вона пережила всіх, кого любила, і під кінець життя майже осліпла. Смерть наздогнала письменницю у 1972 році.
3 — Рафаель Гругман
Нарівні з геніями минулих століть Одеса також може похвалитися сучасною творчістю.
Взяти для прикладу Рафаеля Гругмана — одесита, який нині емігрував в США. Однак, його творче становлення почалося ще за час життя у Перлині Чорного моря.
Уже в студентські роки він публікувався в різних виданнях і паралельно вивчав історію. У 90-х роках письменник займався редакцією найпершої єврейської газети в Одесі — «Ха-Меліц», і в цілому в той період він активно співпрацював з Ізраїльським фондом культури.
Твори цього автора можна поділити на дві категорії: історичні та художні. Особливе місце в творчості письменника займає образ жінки на війні. Своєю творчістю в особі книги «Жінка і війна. Від любові до насильства» він виступив проти романтизації образу прекрасної дами і показав ту сторону війни, де жінки так само захищають свої землі й ідеї в постійній небезпеці у такому ворожому для людства вимірі.
4 — Ірина Лобусова
Ще одна сучасна письменниця в контраст творцям минулих століть.
Народжена в Москві, ця письменниця перебралася в Перлину Чорного моря і пройшла процес літературного становлення саме тут. Навчання в університеті для неї також проходило в Україні, на факультеті телебачення і радіомовлення в Академії зв’язку.
У творчості цієї письменниці атмосфера Одеси — це обов’язковий сеттинг для кожного її твору. І, звичайно, в романах присутній класичний для Перлини Чорного моря образ — завжди можна знайти персонажа, написаного по всім естетичним законам криміналу.
На перший погляд прості сюжети з часом ускладнюються, і під кінець, вже блукаючи в лісах власних теорій, читач губиться, але в кінці до нього обов’язково прийде усвідомлення цілісної картини кожної історії. Однак, закрученість сюжетів — не єдине, що робить твори з-під пера цієї письменниці цінними для Одеси. Все-таки локації в книгах, деякі персонажі й атмосфера в цілому — це дзеркало історії Одеси; нехай і не повністю об’єктивне (воно і не повинно бути об’єктивним), воно зберігає вібрації окремого світу, які породило це різноманітне і таке цікаве місто.