У Старій Одесі Великдень відзначався з розмахом протягом тижня. Одесити ретельно готувалися до цього Свята. Від страв та подарунків до розваг – все продумувалося заздалегідь, щоб святкуванням був задоволений кожен гість та відвідувач того чи іншого заходу. Далі на iodessit.
Окремою Пасхальною традицією у місті була благодійність, у якій брали участь практично всі одесити, бажаючи допомогти і підтримати тих, хто цього особливо потребував.
У нашому матеріалі, з посиланням на “Одесская жизнь”, ми розповімо про святкування, традиції та Великодню благодійність.
Святкові розваги
У День Великодня після відвідування церковної служби було заведено ходити в гості та приймати їх удома, здійснювати прогулянки у заміських парках.
За спогадами Олександра Дерибаса, особливою популярністю серед одеситів у Великодні дні користувалася територія саду, власником якого був німець Мартин. Це місце вибиралося для проведення танців просто неба. Не меншою популярністю відзначалися Дюківський та Ботанічний сади.
“Митна територія” була місцем встановлення гойдалок, де каталися всі – і аристократи, і народна молодь.
1894-го на Великдень можна було побачити різні заходи, як-от цирк ліліпутів та виступи фокусників.
Серед найвишуканішої публіки було прийнято відвідування ресторанів, вар’єте, де проводили музичні вечори та виступи артистів, а також Міського та інших театрів.
Про благодійність
У період Великодніх днів величезна роль в Одесі приділялася благодійності. Якщо, за словами Дерибаса, Стара Одеса практично не мала жебраків, то друга половина дев’ятнадцятого сторіччя ознаменувалася їхньою появою. Причиною цього стали неврожайні роки та війни.
Одеські бідняки під час Великодня могли відвідувати їдальню, притулки та міську адміністрацію, де спеціально для них влаштовувалися розговіння.
Кошти на це виділяв міський бюджет, а також жертвували чисельні дарувальники.
Бідняків впускали по тридцять-сорок людей. Насамперед запускали матерів, у яких були немовлята і немічних старих людей. На території двору вони парами підходили до столу, де канцелярські чиновники відповідно до квитків видавали їм паски, яйця, окости, ковбасу, цукор, чай тощо.
Подяка на адресу благодійників періодично публікувалася у міській пресі. Завдяки цьому можна дізнатися, що в двадцятому столітті популярною була така допомога: одесити ділилися коштами для придбання продуктових наборів, якими забезпечувалися нужденні.
Час іде, і в наші дні, коли одеські волонтери масово надають підтримку тим, хто цього потребує – нашим бійцям, дітям, переселенцям, біженцям, одиноким старим, святкування Воскресіння Христового точно увійде в історію Одеси. Проте всупереч військовому становищу, повітряним тривогам та ворожим загрозам, наші душі продовжують вірити у порятунок, добро та нашу перемогу, яка обов’язково настане, і над нашими домівками знову засяє сонце в найблакитнішому украінському небі.
