Здивувати когось тим, що існують підводні човни важко. А в спекотному серпні 1878 року було все інакше. Панянки в розкішних сукнях, хлопчаки в козирках, досвідчені моряки, інша публіка дивилася на морську гладь із невгамовним інтересом. Причалом іде молодий хлопець у тільняшці. Підійшовши до його кінця, він ховається у величезному залізному батискафі. Більше на iodessit.com.
“Опускається”, – пролунало в натовпі.
Невеликий залізний човен ховається під товщею води. “Наутілус” Жуля Верна став реальністю.
Двадцять шостого липня 1843 року в маєтку Кунка Подільської губернії з’явився на світ Стефан Джевецький. Батько хлопчика Кароль Джевецький був власником кінного заводу. Подібно до багатьох дворян тогочасної епохи, він проходив військову службу в офіцерському чині.
Життя Стефана Карловича зводило його з найвідомішими інженерами з ранніх років. У 1859 р. сім’я Джевецьких переїхала до Парижа, прекрасного міста світу, що пов’язало долі багатьох відомих людей. там польського підлітка віддали до єзуїтського ліцею Св. Варвари. Після успішного закінчення ліцею, він продовжує навчання в Центральній школі мистецтв і ремесел.
Курсограф для кораблів та інші “розумні” речі
У далекому 1867 році молодий учений Стефан отримав перший свій патент.
Уже 1873 року вже в столиці Австро-Угорщини він брав участь у міжнародній виставці, де представив свої деякі винаходи: курсограф для кораблів, циркуль для креслення конічних кривих та деякі інші. Серед винахідників, банкірів, які шукали можливість збагачення, звичайних роззяв, був присутній Великий князь Костянтин Миколайович. Він побачив у молодому винахіднику справжній дар, здатний принести велику користь. З цією метою Костянтин Миколайович запропонував йому чин інженера-радника в Технічному комітеті імператорського флоту. Стефан Карлович погодився, з цього моменту починається нова віха в його житті.
Опинившись у Петербурзі, він закінчує свій курсограф, обов’язковий для всіх військових кораблів. Для експериментів йому підходить Одеса, що омивається водами Чорного моря. Тут у своє розпорядження він отримує все необхідне, він знайомиться з великою громадою одеських поляків. Стефан Карлович відвідує благодійні вечори, а після усамітнюється у своїй дачі на Малому Фонтані.
У війні між Російською та Османською імперіями, що вибухнула, він вступає рядовим чорноморського флоту. Він бере участь у провальному морському бою. Джевецький знав історію боротьби турків із запорізькими козаками. Останні відомі своїми військовими хитрощами. 1590 року козаки готували новий напад, використовували свої човни-чайки, які занурювалися у воду і раптово з’явилися. Ефект несподіванки привів турків у заціпеніння, долю бою було вирішено.
Перше вітчизняне підводне судно
Джевецький розумів, що кілька таких човнів здатні вирішити долю бою.
В Одесі він зібрав першу субмарину, яку приводили в рух звичайні педалі. Вони, своєю чергою, обертали гвинт.
Вже в серпні 1878 р. жителі міста стали свідками першого вдалого випробування цього винаходу. Побачивши успішні результати, управління військовим департаментом ухвалило рішення показати винахід Джевецького царю Олександру III. Наступні випробування відбулися вже недалеко від столиці – на озері Гатчина. Вони знову виявилися успішними. Уряд постановив побудувати п’ятдесят човнів за проєктом інженера Джевецького.
У 1908 році він конструює найбільший човен, що приводиться в рух електрикою, а на поверхні – двигуном згоряння.
Займаючись практикою створення підводного судна, Джевецький приділяв увагу теоретичним розробкам. Наприклад, однією з тем, які дуже його цікавили, були питання будови і роботи корабельного гвинта. З цієї теми він написав численні статті.
У період 1890-х він розробляє проєкт підводного човна водотоннажністю у 120 тонн, з паровою машиною та екіпажем у 12 осіб.
Упродовж наступних 30 років він створить 11 підводних човнів, розробить підводні мінні та торпедні апарати, які застосують у Першій світовій війні.
Обидва фото з сайту odessa-memory.info
