Одеса відома, не лише як південна столиця, а й як кавова. Не дарма, вона була третім кавовим містом у Російській імперії, після Москви та Петербурга.
Розвиток кавової культури в Одесі розпочався ще задовго до появи міста. Тоді більше попит був на чай, його вирощували на одеських плантаціях, а разом із ним уже почали висаджувати й каву. Проте, одеситів вважають уродженими кавоманами і з часом улюблений чайний напій змінився кавовим. Його почали не лише варити у закладах, а й продавати у міських магазинах, розповідаючи про нові методи заварювання бадьорого напою вдома. Більше на iodessit.com.
Перша кав’ярня в Одесі
Коли Одеса виникла на території османського поселення, один грек відкрив свою кав’ярню “Асподіріс”. Тоді в Одесі не було власних плантацій, а каву та чай привозили східні купці. Ціна напоїв була суттєвою і дозволити собі таку розкіш, як випити каву, могли лише найвищі верстви суспільства.
Кавова торгівля
У ХІХ столітті, у складі Російської імперії, у місті вперше почали вирощувати чай, а разом з ним, як другорядне джерело доходу, взялися й за каву. Отримане культури відправляли на продаж в інші країни через одеський порт.
До кінця 19 століття Одеса стала відомим постачальником багатьох продуктів, а кава і чай були в тому числі. Проте, відзначалася явна дешевизна продукту та попередження про підробки, як свідчить Сайт “УСИonline”. Покупцям рекомендували уважніше стежити за упаковкою, на якій мають бути зображені два якорі.
Перші магазини
Зрештою, в Одесі стали не лише продавати каву іншим країнам, а й відчиняти місцеві магазини з непоганим асортиментом кави, чаю, какао та шоколаду.
Найпопулярнішим магазином 1882-1896-х років був пана Абрикосова. Тут купували солодощі та десерти, але прославився він все ж таки, гарним вибором кави.
Кава мокко, цейлонська, цикорій, “кава винних ягід” – вибір на будь-який смак. Ціни були доступними для всіх, наприклад, найдешевший був цикорій – 6 рублів за пуд, а одним з дорогих вважався “кава мокко” – 43 руб. за пуд.
А ще, в наявності був какао: голландське або цейлонське, середня ціна якого, близько 35 рублів за пуд.
“Ананій Київський”
Дана фірма відкрилася в 1864 році і продавала каву та чай на кварталі Дерибасівській/Катерининській. Кажуть, постачальник працював безпосередньо з Китаєм та Японією, а асортимент магазину був приємним. До продажу кави та чаю високої якості додалися унікальні китайські та японські вироби, які роблять смакування кави ще приємнішим. Гарні вази, чайні та кавові сервізи – все це можна придбати лише тут.
Хто розкрив всі карти
Якщо до середини ХIХ століття, кава вважалася не найкращою, сумнівна торгівля на порту не викликала довіри, а якість зерен залишала бажати кращого, то з наступними десятиліттями ситуація стрімко набирала обертів.
В Одесі стали не лише продавати каву, а й значно розширювати заклади, де її обсмажували та варили вручну, а тобто – кав’ярні, тільки вже не декілька на все місто, а значно більшою кількістю.
Можливо, популярність кави в Одесі так і залишилася б, в основному, в межах міста, якби не Олександр Сергійович Пушкін. За словами Сайта “Одесская жизнь”, саме він, приїхавши до Одеси і скуштувавши каву, написав це у своїх одеських главах Онєгіна:
“Как мусульман в своём раю,
С восточной гущей кофе пью.”
Після вивчення Пушкінських творінь, в Одесу стало приїжджати набагато більше людей, щоб спробувати знамениту одеську каву. З того часу і почали відкривати кав’ярні на кожному кроці.
Найвідоміший Фанконі
Хтось не чув про знамениту кав’ярню “Фанконі”, яка заполонила не одну газету і навіть згадувалась у літературі.
Не менш відома історія італійського швейцара Якова Фанконі, який вирушив до Варшави вивчати кондитерську справу, а потім відкрив солодкий заклад в Одесі. До нього незабаром приєднався брат Домінік Фанконі та заклади називали “кафе братів Фанконі“. Однак, через пару років, у 1878 році помер Яків, а ще через кілька років і його брат. Управління закладом перейшло одному із спадкоємців.
Кав’ярня–кондитерська вважалася “клубом за інтересами”, де чоловіки обговорювали бізнес у чоловічому залі, а жінки смакували легкі десерти, перегортаючи модні журнали.
У цей період особливо популярно було читати газети в кав’ярнях, тому, можна було часто помітити, як в Одесі, на літньому майданчику, чоловіки зранку п’ють каву за свіжим випуском газети.
Пале-Рояль
Відомий сквер в Одесі, який підкорив своїм французьким стилем не одного шанувальника культури, розташував на своїй території кав’ярню Жана-Батиста Карути.
Про це місце писав Віссаріон Бєлінський, уточнюючи, що тут приємно випити кави, прохолодний лимонад чи напій з мигдалевого молока. Ще можна було з’їсти десерт чи морозиво за маленьким затишним столиком, а потім зазирнути у лавку за модними товарами.
До сторіччя Одеси, у 1894 році, в місті налічувалося близько дев’яти кав’ярень, а з кожним роком, кількість відкритих закладів та випитих чашок кави збільшувалася, прославляючи місто та його каву ще більше.
