9 Грудня 2022

Смачна історія: де місцеві їли в минулому

Related

Краща доставка піци та суші в Одесі

Напевно, ні для кого не секрет, що доставка суші...

Як одесити боролися з грипом у ХХ столітті

Одеса – морське та портове місто, куди дуже люблять...

Як з’явилася та розвивалася медицина в Одесі

Історія Одеси зберігає безліч цікавих, захоплюючих і часом героїчних...

Що подивитися в Одесі по приїзду

Всі ми любимо подорожувати, хтось більше, хтось менше, але...

Пам’ятне місце чи праватна власність: історія Лермонтовського санаторію

Одним із найпопулярніших реабілітаційних санаторіїв в Україні завжди був...

Share

В Одесу, ще за старих часів, приїжджали не лише на прогулянки містом та відпочинку на пляжі, а й смачно поїсти. Так чи інакше, одесити вміли дивувати новинками та смачною їжею, але ще більше вони вміли торгувати.

Ще б пак, тут проживали люди найрізноманітніших поколінь: від запальних вірмен до хитрих євреїв – і кожен із них, вносив свій внесок на одеситів, як на тямущий і мудрий народ.

З моменту заснування Одеси і до наших днів, у місті відкривали, продовжують і відкриватимуть різні заклади, для найрізноманітніших споживачів та подій.

Багато закладів закрилися, але їхня популярність залишається в пам’яті навіки, а про такі місця варто говорити. Більше на iodessit.com.

Кафе–кондитерська “Лібман”

У 19 столітті місто Одеса стало відоме, як “кавова столиця”, адже тут почався активний розвиток кавової культури і стрімко відкриватися кав’ярні. На одній каві далеко не поїдеш і поміщики стали розширювати асортименти, відкриваючи кафе-кондитерські.

Всі, напевно, чули про лідируючі кафе: Фанконі та Лібман. Йтиметься про друге. Відкрив заклад у 1889 році австрієць Бернгард Ернестович Лібман. Кафе розташовувалося на першому поверсі чотириповерхового будинку Лібмана, який значно виділявся на фоні інших будівель, адже це було просто розкішним. Імпозантний будинок на вулиці Дерибасівська, з великими ліхтарями та скляними терасами – цей будинок заслуговував на увагу. Як свідчить Сайт “Pragmatika”, така споруда, з електричним освітленням та новими пристроями, обійшлася Лібману в 240 тис. рублів.

Кафе-кондитерська тішила місцевих та приїжджих різними солодощами: булочками, бісквітами, печивом, цукерками. Хоч заклад був не з дешевих, але мав гарний попит і складав конкуренцію будь-якому, на той час, місцю в Одесі.

“Ювілейний”

У 1967 році на межі вулиць Дерибасівська та Катерининська, відкрився новий ресторан. Спочатку він мав називатися “Космос”, тому емблема була тематичною – у вигляді орбіти. Але потім з’ясувалося, що наближається 50-річчя Радянської влади, а це ювілейна дата та назву змінили на “Ювілейний”.

1968 року, через події в Чехословаччині, заклад перейменували на “Братислав”.

“Червоні вітрила”

Найвідоміший заклад у 1960-х серед молоді, до того ж перший такий в Одесі. На відкриття кафе приїжджав сам Булат Окуджава, а музичний супровід організовувала юна співачка Лариса Доліна. Будинок розташувався у стінах колишнього Рішельєвського ліцею. Пізніше тут відкрили цілий торговий комплекс, запустили борошняний цех, продавали випічку та кондитерку, а літній майданчик виходив на Дерибасівську.

Рибний ресторан “Маяк”

Урочисте відкриття радянського закладу відбулося 1906 року, біля Потьомкінських сходів, на Приморському бульварі.

Тут відпочивали і місцеві, і туристи, і діти. Біля ресторану знаходилися дитячі атракціони в Луна Парку, де малюки активно проводили час, а батьки їх чекали, не втрачаючи можливості смачно перекусити. До того ж ціни були прийнятними, обід коштував близько 50–70 копійок, а власник особисто сплачував вуличне освітлення та розважальний оркестр. Виручка була більше, ніж високою, ймовірно, через хорошу прохідність і почесне ставлення до гостей.

Заклад закрився у 1964 році, а руїни неподалік моря, вганяють у приємну ностальгію тих, хто встиг там побувати.

Пивний бар “Гамбрінус”

Мабуть, будь-який одесит скаже, що ця пивна була найефектнішою свого часу. Перша пивна була відкрита у 1868 році на Грецькій площі. Заклад не мав очікуваного попиту і через кілька років його закрили.

А ось другий “Гамбрінус” увійшов в історію, як найяскравіша, найпопулярніша і улюблена пивна в місті. Тут подавали міцне пиво кількох видів, грала жива музика, а атмосфера щосили панувала веселощами і галасливим відпочинком.

Як розповідає Сайт “Одесская жизнь” , вивіски у пивної не було. Вузьких вхід змінювався все такими ж, вузькими кам’яними сходами, вона відкривала вид на зображення пивного покровителя Гамбрінуса. Зал був неймовірно довгий і низький, а настінний живопис додавав родзинки, і без того, ефектному місцю.

У пивну приїжджали різні відомі особи: Купрін, Пінегін, Багрицький, а про атмосферу пивної писали у всіляких газетах, журналах і творах. У своїй книзі “Георгій Сєдов”, Микола Пінегін писав:

«Гамбрінус знаменитий був міцним пивом, достатком новин та Сашком. Сюди йшли не тільки веселитися, тут дізнавалися про вільний тоннаж, про фрахти, сплавляли контрабанду і наймалися на судна безробітні моряки».

Після 1914 року справи закладу пішли не найкращим чином, а власники змінювалися, як рукавички. До кінця 40-х років приміщення перейшло до рук ювелірного складу.

Улюблений ресторан російських письменників

У 1860-х роках існував ресторан Цезаря Отона. Цей заклад став, чи не перший, де можна було пообідати у місті.

За адресою Дерибасівська, 10, якийсь багатій Рено відкрив казино та готель в одному будинку. Подейкують, що навіть у цьому готелі жив Пушкін. А на першому поверсі будинок був відкритий цей ресторан. Чи то через те, що поруч жив Пушкін, чи то тут справді смачно годували, але письменники справді заходили сюди перекусити, дискутуючи, яку страву краще скуштувати. Відвідували ресторан і Гоголь, і Онєгін, а Цезар Отон особисто рекомендував їм скуштувати найкращі м’ясні страви. Євгеній Онєгін згадував про ресторан у своєму “одеському розділі”:

«…Шум, споры — легкое вино

Из погребов принесено

На стол услужливым Отоном…».

Вивчаючи одеську культуру, можна помітити, що заклади та кулінарія справді стали важливим атрибутом у вивченні міста. Адже відомі місця та фірмові страви можуть багато сказати про традиції міста, менталітет одеситів та підкорити серце різноманітністю смаків.

.,.,.,.