2 Лютого 2023

Одеська велосотка: марафон на честь перемоги над фашизмом

Related

Раціональний список продуктів для непередбачуваних ситуацій

Багатьом доводилось бачити, як під час спалахів епідемії, стихійних...

Анатолій Усов: історія винахідника в Одесі

Анатолія Васильовича Усова в Одесі знають, як винахідника та...

Орзих – відомий вчений, який народився в Одесі

Одеса є містом, де з'явилася величезна кількість талановитих людей....

Одеські тренери збірної України з футболу

В епоху існування доцентрових сил, коли все найкраще мало...

Одеська велосотка: марафон на честь перемоги над фашизмом

Одесу навряд чи можна уявити на провідних позиціях у...

Share

Одесу навряд чи можна уявити на провідних позиціях у світі велосипедного спорту, важкої атлетики або, наприклад, плавання. Водночас наше місто завжди славилось повагою до історичних традицій, до пам’яті тих, хто займався його розбудовою, озелененням, захищав його у важкі дні ворожих навал. Імена таких людей одесити привласнили вулицям, скверам та паркам. Більше на iodessit.com.

У 1974 році, коли одесити у присутності великої кількості ветеранів відзначали славетну тридцяту річницю визволення міста від фашистських загарбників, з’явилася патріотична ідея провести туристичний похід по місцях битв, об’єднаних у Пояс Слави. Цей проєкт отримав назву “100 кілометрів за 24 години за Поясом Слави”.

Ця ідея була підхоплена журналістом Б.Ф. Дерев’янком, головним редактором газети “Вечірня Одеса”, створеної за рік до заснування змагань, що стали міжнародними.

Як з’явилася “Одеська велосотка”

У 1983 році ентузіазм піших учасників пам’ятних заходів вирішили розділити велосипедисти, які організували велоралі “100 кілометрів за 10 годин Поясом Слави”. Пізніше ця ініціатива отримала назву “Одеська Велосотка” та стала спортивним заходом, який об’єднав у собі змагальний та патріотичний компоненти. Призи учасникам змагань запровадило видання Бориса Федоровича Дерев’янка.

Коли змагання було тільки започатковано, його маршрут простягнувся окружною дорогою, що з’єднує селище Котовського з Сухим лиманом. З 2010 року учасники вже їхали іншим шляхом – вздовж колишнього південно-західного сектора оборони Одеси 1941 року в Біляївському та Овідіопольському районах, які примикають до Одеси. На відміну від гучних змагань, на зразок “Tour de France”, одеські перегони на велосипедах передбачають насамперед участь із головною умовою – подолати 100-кілометровий велоперехід за 10 годин. Можна, безперечно, за меншу кількість часу.

Без нагород ніхто не залишається

Як і у всіх змаганнях, у велопробігу пам’яті існують переможці, які отримують спеціальні призи та медалі. Не залишаються без нагород й інші учасники. Ті, хто виконав головні умови, витративши в середньому не більше ніж годину на 10 кілометрів траси, одержує пам’ятні медалі та сертифікати. Частина цих нагород залишає наш регіон, оскільки їх увозять із собою спортсмени з різних куточків України й гості з інших країн.

З кожним роком кількість учасників зростає і давно перевищила щорічний показник у тисячу любителів “залізного коня”.

У 2021 році, не дивлячись на обмеження, накладені пандемією, учасників було вже понад дві тисячі людей. 39-те Міжнародне велоралі “100 км Поясом Слави за 10 годин” традиційно стартувало від Алеї Слави у парку Шевченка. Перед стартом учасники поклали квіти до пам’ятника Невідомому матросу. Після цього вони вирушили в далеку дорогу повз поля, кургани, ліси, в яких проходили битви 1941 та 1944 років, у дні оборони та звільнення Одеси.

Пандемія внесла свої корективи у дати проведення змагань, які у 2020 та 2021 роках пройшли у вересні, а не у квітні. Втім, це не вплинуло на загальну атмосферу. Зважаючи на те, що у вересневі дні 1941 року в місцях, де проїжджали велосипедисти, точилися жорстокі бої, склався привід присвятити змагання ще й тим подіям. Перегони обох років виграв одесит Віталій Ференик. У змаганнях 2021 року наш земляк навіть на 10 хвилин покращив свій фінішний час, показаний у перегонах 2020 року.

За підсумками змагань 2021 року їхні учасники отримали, як і належить, призи, сертифікати та масу позитивних емоцій від нових знайомств та спортивного спілкування. Після фінішу майже кожний учасник мав намір приєднатися до перегонів 2022-го. Але, на жаль, мріям та планам здійснитись не вдалося.

.,.,.,.