Кожна людина, незалежно від стану її здоров’я, наділена низкою здібностей та талантів. Як їх виявити знають представники “Особливого театру ляльок”, що надає можливість дітям, які мають ментальні розлади, виступати на справжній сцені. Унікальному одеському театру виповнився рік. І саме про нього йтиметься у нашому сьогоднішньому матеріалі на сайті iodessit, з посиланням на dumskaya.net.
Про покликання та “натхненників”
Засновником театру є Оксана Долгих, яка є стоматологом за фахом, проте має покликання альтруїста.
Про ДЦП та ментальні порушення одеситка знає, як ніхто інший, бо у рідного брата її чоловіка також інвалідність.
Проте, попри хворобу, хлопець веде активне життя, відвідує друзів, спостерігається у реабілітаційних центрах.
Жінка розповідає, що практично протягом шести років у неї вдома було кілька ляльок, і саме вони стали “натхненниками” на створення театру.
З чого все починалося
Спочатку, щоб театр почав повноцінно функціонувати, були відсутні предмети мінімального реквізиту – старої декорації, примітивної стійки та полотна із сонцем. Також одеситка попросила майстриню Лілію Соколову, створити ляльок, які перетворилися на нових перчаткових персонажів.
На даний момент, театр складають ляльки у кількості двадцяти штук та артисти у кількості чотирнадцяти осіб (шість з них – це діти, які мають інвалідність).
Про репертуар
На сьогоднішній день репертуар складається з двох постановок – про “Лисицю та цапа”, і зовсім нову, прем’єра якої присвячена Дню народження театру – про “Лісовий лікар”.
Першу п’єсу писали на підставі однієї і відомих казок, а друга була написана особисто Оксаною.
При цьому одеситка зазначає, що є казкарем-початківцем. Вона намагалася писати з урахуванням можливостей дітей. Крім цього, мовою казки є українська, що сприяє тому, щоб у маленьких артистів розвивалися нові нейронні зв’язки.
Видимий результат
Діти постійно вдосконалюють себе у ремеслі актора – вони є учасниками різноманітних заходів, представлених майстер-класами.
Окрім цього, команда має свого психолога, якій виходить знайти підхід до кожного артиста.
За словами одеситки, вже незабаром після заснування театру стали виявлятися зміни у дітях. Хтось став більш товариським, хтось покращив пам’ять, а хтось відзначився добрими акторськими здібностями. Крім цього, у всіх дітях стало помічатись те, як збільшився словниковий запас, і в кожного додалося наполегливості, сміливості, розкутості та впевненості. І це завдання театру – довести всім, хто також не позбавлений інвалідності, що немає нічого неможливого.
Обдарованість заразлива
Справедливо звернути увагу на те, що таланти виявили навіть батьки маленьких артистів.
Так, наприклад, одна з мам перетворилася на штатний театральний декоратор і тепер займається створенням унікальних полотен. Деякі батьки навіть захотіли спробувати себе в ролі акторів і вирішили приєднатися до дітей у їхніх сценках.
