Говорячи мовою історії, одеська гімнастика є новим видом спорту тому, що почала розвиватися як самостійний вид спорту лише після закінчення війни з фашистами. На той час одесити вже досягали значних успіхів у велоспорті, футболі, шахах.
1945 року, буквально в перші дні після перемоги над фашизмом, почався набір маленьких одеських дівчаток у спортшколу, що відкрилася у Воронцовському провулку. Одним із напрямів підготовки стала якраз художня гімнастика. Протягом кількох років це був єдиний позашкільний заклад спортивного профілю.
За роки роботи цієї спортшколи у ній виросли десятки майстрів спорту, призерів Чемпіонатів Світу та Європи. Більше на iodessit.com.
Маргарита Ніколаєва та інші
Найвидатнішим досягненням стала олімпійська медаль Маргарити Ніколаєвої на римській Олімпіаді 1960 року. Це була перша медаль такої гідності в історії одеського спорту.
В Одесі перші кроки у гімнастиці зробила Стелла Захарова, яка народилася у нашому місті у 1963 році. Мама дівчинки свого часу танцювала в оперному театрі, батько займався парашутним спортом, у якому досяг звання кандидата в майстри спорту. Спортивні батьки вирішили, що донька також має опанувати це мистецтво і визначили її визначили до гімнастичної секції. 1973 року родина переїхала до Кишинева, дівчинка продовжила навчання під керівництвом відомого тренера Володимира Івановича Кукса.
Перший успіх прийшов до Стелла в 1976 році, коли вона перемогла на Всесоюзній спартакіаді учнів. Через 4 роки вона стала олімпійською чемпіонкою у командних змаганнях. До речі, то був її перший міжнародний успіх.
1981 року Захарова блискуче виступила на Універсіаді в Бухаресті. Там вона була першою в опорному стрибку. Тут вона склала гідну конкуренцію румунці Наді Команечі. В інших видах змагань вона стала двічі срібною та двічі бронзовою призеркою.
Рік 1976 подарував ще одну подію. В Одесі, яка вже набула своїх гімнастичних традицій, народилася дівчинка Таня Гуцу. В олімпійському 1980 році тато маленької одеситки подарував їй фігурку олімпійського ведмежа, символу Олімпіади-80. Отримавши подарунок, Таня намітила собі за мету, пообіцявши батькові стати олімпійською чемпіонкою. 1992 року, виступаючи під прапором незалежної України, вона стала дворазовою чемпіонкою Олімпіади у столиці іспанської Каталонії – Барселоні.
На іспанській Олімпіаді одеська спортсменка обійшла суперниць у двох видах програми: багатоборстві та бруси. Завоювавши “срібло” та “бронзу”, вона увійшла “десятку” атлетів, які виграли на тих Іграх найбільше медалей. Але Олімпіада в Барселоні стала єдиною в її кар’єрі. Після неї Тетяна вирішила перейти на тренерську роботу. Вона переїхала в Америку, де стали в нагоді її високі результати та досвід участь у турнірах вищого рівня. Працюючи тренером, вона згодом заснувала школу гімнастики у Новому Орлеані та Мічигані.
2022 року ім’я олімпійської чемпіонки Барселони-92 Тетяни Гуцу було внесено до Міжнародної зали слави гімнастики.
“Чорноморець”, але футбольний
Олена Вітриченко (фото із сайту sport.segodnya.ua)
Важливою віхою в історії одеської гімнастики став квітень 1986 року, коли було затверджено СДЮШОР з художньої гімнастики, якій дали знайоме одеситам назву “Чорноморець”. На цьому етапі гімнастика відокремилася від футболу, веслування та інших спортивних дисциплін.
Тренери школи вирощують спортсменів високого класу, які представляють наше приморське місто у різних країнах, виступаючи за збірну України. За головну команду країни виступали майстри спорту міжнародного класу В. Яні, І. Кобець, Ольга Решетняки багато інших. Вони ставали чемпіонами та призерами чемпіонатів світу та Європи.
Особливу гордість школи “Чорноморець” складає її вихованка Олена Вітриченко. Багаторазова чемпіонка світу та Європи виборола бронзову медаль в Атланті, на Олімпіаді 1996 року.