Ну таки весь світ знає за одеську мову! І не просто знає, а як може намагається використати одеські слівця у своїй повсякденній промові. Та мало вивчити кілька обертів і намагатися вставляти їх куди треба та не треба. Важливо знати, звідки ноги ростуть у тих чи інших виразів, щоб не мати блідого вигляду, намагаючись здаватися в Одесі за свого. Більше подробиць на iodessit.
Про який “фонтан” йдеться?
Вислів: “не фонтан”, використовують для відображення низької оцінки якості того чи іншого предмета. Використовують його майже всі, але мало хто знає, що прийшов цей вираз у вжиток теж з Одеси.
Коли місто започаткували, з’ясувалося, що в самому його центрі вода з підземних джерел не придатна для вжитку. Вона має високий ступінь мінералізації та неприємний смак, вгамувати спрагу або приготувати на ній їжу – проблематично. Найсмачнішу привозили з району нинішнього Великого Фонтану, тоді це просто був район під Одесою з артезіанськими свердловинами, вода з яких була найбільш підходящою. Свердловини називали “фонтанами” і чекали на биндюжників саме звідти. Але: “не обдуриш – не продаси”.
Всі водовози стверджували, що вода привезена ними – найкраща і вартує своїх грошей. Жителі міста пробували на смак, відчували каверзу і ділилися враженнями: “не Фонтан”! Звідси і розійшлася крилата фраза у всьому світі.
Великий Фонтан Одеси
Район міста Великий Фонтан – знаходиться на півдні Одеси, займаючи територію від 8-ї до 16-ї станції Великого Фонтану. Благоустроєм території тут зайнялися лише після війни. Тоді за рішенням керівництва УРСР проєктним та курортним інститутами було складено округ сан-гіг охорони цього району. Природні курортні фактори Великого Фонтану ідеально підходять для санаторно-курортного відпочинку. Це і море з унікальним повітрям, і пляжі, і паркові зони.
Поділ району на Малий, Середній та Великий Фонтани – це своєрідна данина минулому. На узбережжі з-під землі, подекуди прямо на поверхню, виходять ґрунтові води з досить високою мінералізацією. Їм і дали назву Фонтанов, що в перекладі з французької, яка тоді була дуже в ходу в місті, означає “джерело”. У царські часи тут було дачне селище. Великий Фонтан став так називатись задовго до появи водопостачання в Одесі, тоді він був головним та улюбленим джерелом води для мешканців центральної частини міста.
Джерела були недостатньо повноводними. Збереглася табличка, опублікована у виданні “Одеський вісник”, у якій було зведено обсяг води з головних фонтанів міста: три основні джерела водопостачання Одеси, давали близько 63 тис відер на день.
У 19 столітті жителі міста використали також воду із стометрового шурфу у Водяній балці.
Водопровід збудували лише через сто років після утворення Одеси. А до цього воду розвозили водовози в одній бочці або кілька вагончиків, запряжених парою коней.
Люди виглядали, коли привезуть воду, пробували її та коментували: “фонтан” чи “не фонтан”.
Нарешті, 1873 року, городяни дочекалися відкриття водопроводу в Одесі. На той момент це був найбільш високотехнічний водогін у всій Європі, він давав до 2 млн відер на добу.
